ГЕЙДЕНСТАМ (Heidenstam) Карл Густав Вернер фон

ГЕ́ЙДЕНСТАМ (Heidenstam) Карл Густав Вернер фон

• ГЕЙДЕНСТАМ (Heidenstam) Карл Густав Вернер фон

(6.VII 1859, Ольсхаммар, Еребру — 20.V 1940, Евралід, Естерйотланд)

- швед. письменник, член Швед. академії з 1912. Навчався живопису в Парижі. Очолював неоромантичний напрям у швед. л-рі. В критичному трактаті "Ренесанс" (1889) виступив проти натуралізму, заперечував сусп. призначення л-ри. Автор лірич. збірок "Пілігримство й мандрівні роки" (1888), "Вірші" (1895), "Народ" (1902), "Нові вірші" (1915), "Останні вірші" (вид. 1942). Прозові твори — переважно на істор. теми: романи "Ганс Альєнуо (1892), "Древо Фолькунгів" (т. 1 — 2, 1905 — 07), збірки новел "Карл XII та його вояки" (т. 1 — 2, 1897 — 98), "Святий Юрій і змій" (1900), повість "Проща святої Біргіти" (1901). Написав кн. спогадів "Коли цвіли каштани" (вид. 1941). Засуджував фашизм. Лауреат Нобелівської премії (1916). Укр. мовою окремі новели Г. переклали І. Франко ("Шведи на Україні", "Чиста біла сорочка", "Гляди, отсе мої діти"; опубл. в журн. "Літературно-науковий вістник", 1898, № 1 — 2, з передмовою), О. Гаморак ("Мазепа і його посол", 1917).

Г. П. Кочур.