ГЕНІЮШ Лариса Антонівна

ГЕ́НІЮШ Лариса Антонівна

• ГЕНІЮШ Лариса Антонівна

[27.VII (9.VIII) 1910, маєток Жлобовці, тепер с. Злобовщина Вовковиського р-ну Грод. обл. — 7.IV 1983, смт Зельва тієї ж обл.]

- білорус. рад. поетеса. Закінчила 1928 Вовковиську гімназію. Через родинні обставини 1937 переїхала до Чехословаччини. З 1948 жила в СРСР. Автор збірок "Від рідних нив" (1942), "Неводом з Німану" (1967), "На чебреці настояно" (1982), творів для дітей (збірки "Казки для Михайлика", 1972; "Доброго ранку, Олесь", 1976). Поезії Г. пройняті любов'ю до народу, рідної мови, турботою про спадкоємність нар. традицій, відзначаються драматизмом, гостротою переживань. До 100-річчя з дня народження Лесі Українки опублікувала ст. "Вогонь її пісень" ("Жовтень", 1971, № 2), в якій писала про вплив на свою творчість укр. поетеси. Укр. мовою вірші Г. перекладали І. Гнатюк, Р. Лубківський, В. Лучук, О. Сенатович.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. "Жовтень", 1964, № 9; 1970, № 3; [Вірші]. В кн.: Слов'янське небо. Львів, 1972.

О. Л. Рибалко.