ГЛАДКИЙ Микола Дмитрович

ГЛАДКИ́Й Микола Дмитрович

• ГЛАДКИЙ Микола Дмитрович

(псевд. — Микола Струмок; 1890 — 1942, Красноярськ)

- укр. поет, мовознавець. Закінчив Київ. ун-т. Під час 1-ї світової війни потрапив в австро-угор. полон. Друкувався в журналах "Світло" (статті на пед. і психол. теми), "Маяк", календарі "Розвага" (1916) та ін. Зб. віршів "На війні та в неволі" видав 1917 в таборі для полонених у Зальцведелі. Поезії Г. — традиційні за формою, осн. їхні мотиви — протест проти братовбивчої війни, туга за рідним краєм, любов до природи ("Згадки", "Мені знов сниться...", "В Карпатах"). У 20-і pp. працював в Ін-ті укр. наук. мови УАН. Автор "Практичного курсу української мови" (вид. рос. мовою, 1918, 1924), кількох словників, посібників з правопису, праць зі стилістики, зокрема книжок "Наша газетна мова" (1928) та "Мова сучасного українського письменства" (1930). Переклав рос. повість Марка Вовчка "Промітний Чміль" (1927).

Р. І. Доценко.