ГМИРЬОВ Олексій Михайлович

ГМИРЬО́В Олексій Михайлович

• ГМИРЬОВ Олексій Михайлович

[17(29).III 1887, Смоленськ — 11(24).IX 1911, Херсон]

- рос. поет. Закінчив поч. уч-ще. З 1903 брав участь у робітн. русі, входив до Микол. орг-ції РСДРП. За революц. діяльність кілька разів його арештовували, 1908 засуджений на 6 років каторги. Помер у херсон. тюрмі. Вірші Г. "Заклик", "Набат" — відгук на революцію 1905, героїчну боротьбу миколаївських робітників — використовувались у революц.-пропагандистській роботі. В багатьох творах Г. відбилися думки й настрої робітника-революціонера, сповнені віри в майбутню перемогу народу ("З новим роком", 1906; "Буря", "Ув'язнена", "До серця", всі — 1907; "За волю", 1908; "Сокіл", 1909, та ін.). Глибоко ліричні його пейзажні поезії ("У вересні", 1907; "На озері", "Сон", обидві — 1908; "До осені", "Хмари", обидві — 1909), вірші, звернені до коханої дівчини ("Марусі", "До М.К.", "Не жди мене", всі — 1906; "До Марусі", 1907; "Присвячується тій, хто кохає, як я", 1909). Окремою книгою твори вийшли у рад. час ("За решеткой". М., 1926).

♦ Тв.: Гори, мое сердце. К., 1957; Колос молодой. М., 1958; Грома гордые раскаты. Одесса, 1970.

■ Літ.: Уралов Т. Путь Алексея Гмырева. Херсон, 1960.

І. Т. Купріянов.