ГОЙДА Юрій Андрійович

ГО́ЙДА Юрій Андрійович

• ГОЙДА Юрій Андрійович

(псевд. — Г. Карпатський; 15.III 1919, с. Зняцеве, тепер Мукачівського р-ну Закарп. обл. — 2.VI 1955, Ужгород)

- укр. рад. поет. Член КПРС з 1945. У 1940 — 44 навчався в Дебрецен. ун-ті (Угорщина). Друкувався з 1939. Писав рос., після війни — укр. мовою. Його творам властива активна громадянська позиція, інтерес до гострих проблем сучасності. Вірші періоду окупації Закарпаття (зб. "Жива синь", 1943) мають антифашистське спрямування. У віршах, поемах, баладах (збірки "Люди моєї землі", 1948; "Сонце над Карпатами", 1951; "Лірика", 1954; "Серце, вічно гори!", 1958, та ін.) Г. відобразив оновлення свого краю, щасливу долю молодого покоління. Зб. "Угорські мелодії" (1955) — одна з основних у творчому доробку поета, в ній з позицій інтернаціоналіста Г. пише про минуле і сучасне угорського народу. Автор творів для дітей. Перекладав з угор. та словац. мов. Ряд віршів Г. перекладено білорус., вірм., молд., лит., угор., чес., польс., нім. та ін. мовами.

♦ Тв.: Поезії. Ужгород, 1962; Весна Верховини. К., 1969; Земле, любов моя. Ужгород, 1979; Рос. перекл. — Рождение сказки. М., 1955; Избранное. М., 1960.

■ Літ.: Рильський М. Слово про Юрія Гойду. В кн.: Гойда Ю. Поезії. Ужгород, 1962; Поп В. Юрій Гойда. К., 1963.

В. С. Поп.