ГОЛОДНИЙ Михайло

ГОЛО́ДНИЙ Михайло

• ГОЛОДНИЙ Михайло

[справж. — Епштейн Михайло Семенович; 11(24).XII 1903, м. Бахмут, тепер Артемівськ Донец. обл. — 20.I 1949, Москва]

- рос. рад., поет. Член КПРС з 1939. Учасник Великої Вітчизн. війни. Навчавсяу Вищому літ.-худож. ін-ті ім. В. Я. Брюсова (Москва). Належав до ВУАПП. У Харкові видав перші збірки "Палі" (1922) і "Земне" (1924), в яких відтворив комсомольський пафос поч. 20-х pp. Зазнав впливу естетич. теорій груп" "Перевал". У 30-і pp. написав вірші і балади, пісні про героїку перших років революції ("Монолог Фурманова", "Суддя ревтрибуналу", "Про кінноту Будьонного", "Пісня про Щорса", "Партизан Железняк" та ін.). Тема вірності Батьківщині є основною у його книгах "Вірші про Україну" та "Пісні й балади Вітчизняної війни" (обидві — 1942). Переклав окремі поезії Т. Шевченка ("Слава", "Подражаніє 11 псалму" та ін.), написав "Пісню про Тараса Шевченка" (1939).

♦ Тв.: Стихотворения. Баллады. Песни. М., 1959; Стихи. М., 1986.

■ Літ.: Цимеринов Б.. Зборовец И. Михаил Голодный и Украина. "Донбасс", 1984, № 1.

В. П. Замковий.