ГОЛОС МИНУВШЕГО

ГО́ЛОС МИНУВШЕГО

• "ГОЛОС МИНУВШЕГО"

- громад.-політ. та істор.-літ. журнал. Видавався в Москві 1913 — 23 за ред. С. Мельгунова і В. Семевського. Крім матеріалів з історії, археології, етнографії і мист-ва, журнал друкував багато статей з історії л-ри. В дореволюц. період тут публікувалися худож. твори на істор. тематику ("Легенда про Уленшпігеля" Ш. Де Костера, трилогія "1794 рік" В. Реймонта, роман "Срібний сон Саломеї" Ю. Словацького тощо). Наук. цінність становлять документи і матеріали, що стосуються громадсько-політ. руху, розвитку революц. ідей у Росії, а також листи, спогади, архівні публікації, які містять відомості про діяльність письменників, учених, громад.-політ. і культур. діячів.

Видання приділяло значну увагу питанням історії України, української літератури та культури. Тут друкувалися матеріали слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства, дослідження В. Семевського "Кирило-Мефодіївське товариство", статті про М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, некрологи про М. Коцюбинського, Лесю Українку, рецензії на праці з укр. історії, етнографії, археології, л-ри, миства і культури, публікації про діяльність наук. т-в, зокрема про Наукове товариство імені Шевченка, огляд журн. "Україна", рецензії М. Василенка на книжку К. Харламповича "Малоруський вплив на великоруське церковне життя", О. Калішевського — на "Огляд праць з слов'янознавства, вип. 3. Українознавство", історико-літ. розвідка В. Науменка "Київська сатира 50 років тому" та ін.

■ Літ.: Систематический указатель содержания журнала "Голос минувшего" за десять лет (1913 — 1922 гг.). "Голос минувшего", 1923. № 1.

І. Д. Бажинов.