ГОЛОТА Петро. Іванович

ГОЛО́ТА Петро. Іванович

• ГОЛОТА Петро. Іванович

(ін. псевдоніми — Петро Балашівський, П. Балаш, справж. прізв. — Мельник)

(12. VII 1902, с. Балашівка, тепер у складі Кіровограда — 8.XI 1949, м. Снятин Івано-Франк. обл.)

- укр. рад. письменник. Самотужки навчився читати, екстерном склав іспити за курс навчання в гімназії. У 1921 — 23 відвідував літ. семінар В. Брюсова у Моск. ун-ті. В роки Великої Вітчизн. війни працював деякий час у редакції прифронтової радіостанції "Дніпро", після війни — у газетах "Соціалістична Харківщина" і "Ленінська правда" (Снятин). Друкувався з 1918. Належав до Спілки сел. письменників "Плуг", літ. орг-цій "Молодняк", ВУСПП. Перша книжка — зб. віршів "Тернистий шлях до волі й освіти" (1921), в якій виступив як поет-трибун. Вірші Г. глибоко соціальні і революц.-оптимістичні. Осн. теми поетич. збірок "Степи — заводові" (1925), "Пісні під гармонію" (1928), "Трактор" (1931), поеми "Будні" (1928) — соціалістичне будівництво на селі і в місті, дружба народів, пролет. солідарність. Збірки нарисів "В дорозі змагань" (1925), "Трамваї у ярах" (1931), повістей і оповідань "Бруд", "Аль-кегаль" (обидві — 1929), "Дні юності" (1930), роман "Сходило сонце" (1930) — про комсомольське життя молоді, її революц. діяльність, мужність у роки громадян. війни. Писав для дітей (казка "Паротяг", 1928). Деякі вірші Г. покладено на музику композитором П. Сеницею. Займався також малюванням (створив бл. 40 акварелей до творів М. Черемшини).

Літ.: Драган М. Почуй мене, брате! "Жовтень", 1981, № 2.

Я. М. Довгалюк, М. О. Зінковський.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me