ГОЛУБЕЦЬ Микола

ГОЛУБЕ́ЦЬ Микола

• ГОЛУБЕЦЬ Микола

(15.XII 1891, Львів — 20.V 1942, там же)

- укр. поет, мистецтвознавець, публіцист. Друкувався в альманахах "Учительський альманах" та "Терем" (Львів — Київ, 1919). Автор позначеної мінорними настроями зб. віршів "Фрагменти" (1909), поеми "Мойсей Безумний" (1914) — на тему бібл. легенди. У віршах "Апострофа", "Михайлові Яцкову" та ін., поетич. циклі "Весняні води", драм. сцені "Стріча" із зб. "Поезії" переважають мотиви непокори тяжкій долі, прагнення до сусп. й душевної гармонії. З прозових творів Г. відомі збірки оповідань "Вчорашня легенда" (1933), "Рік грози і надій", "Гей, видно село" (обидві — 1934) та історичний роман "Жовті Води" (1937).

Г. належать дослідження "Українське малярство XVI — XVII ст." (1920), "Начерк історії українського мистецтва" (1922), "Шевченко маляр" (1924), в якому зробив спробу розкрити ідейно-естетичні засади поетичної та образотворчої спадщини Т. Шевченка, статті "Корнило Устиянович" (1917), "Гете і ми" (1937). У деяких істор. та мистецтвознавчих працях Г. помітний вплив бурж.-націоналістичних тенденцій. Переклав "Затоплений дзвін" Г. Гауптмана, "Пер Гюнт" Г. Ібсена ("Пер Гінт", 1921), уривок з 5-ї дії "Фауста" Й. В. Гете (1937).

■ Літ.: Каспрук А. А. Українська поема кінця XIX — початку XX ст. К., 1973.

Л. З. Мороз.