ГОНЧАРЕНКО Іван Іванович

ГОНЧАРЕ́НКО Іван Іванович

• ГОНЧАРЕНКО Іван Іванович

[17(30).VII 1908, с. Яблуневе, тепер Оржицького району Полтавської області — 5.VI 1988, Київ]

- укр. радянський поет. Член КПРС з 1931. Закінчив 1930 робітфак Харківського ін-ту с. г. і 1934 Ін-т червоної професури (Харків). Учасник Великої Вітчизн. війни. Друкувався з 1925. Був членом літ. орг-ції "Молодняк". У збірках "Друзі" (1930), "На риштованні" (1931), "За наше щастя" (1938) виступив як співець комсомольської юності, соціалістичних перетворень на селі. Зб. "Одеса, Севастополь" (1943), поеми "Дунайська поема" (1953) і "Матрос Гайдай" (1956) присвячені подвигу рад. моряків у Великій Вітчизн. війні. В поемі "Заручини" (1950), багатьох віршах (зб. "Село Тарасове", 1951) відтворив життя післявоєнного села. Чільне місце у творах Г. посіла тема продовження бойових традицій молодими поколіннями рад. воїнів: збірки "Обеліски" (1974), "Кордон" (1976), "Тридцята батарея" (1976) та ін. Перекладав твори рос., білорус., азерб., вірм., груз., латис., болг. та ін. поетів. Окремі твори Г. перекладено рос., білорус., вірм., азерб., груз., молд., латис., лит., болг., фінською мовами.

♦ Тв.: Вибране, т. 1 — 2. К., 1978; Вибране. К., 1988; Рос. перекл. — Приморцы. Уфа, 1942; Иду родной землей. Л., 1956; Матрос Гайдай. М., 1968; Обелиски. М., 1977.

■ Літ.: Адельгейм Є. Іван Гончаренко. "Друзі". "Життя й революція", 1930, № 7; Масенко Т. Іван Гончаренко. "Дніпро", 1958, № 7.

В. К. Костенко.