ГОРДОН Ізмаїл Борисович

ГОРДО́Н Ізмаїл Борисович

• ГОРДОН Ізмаїл Борисович

(27.XII 1922, м. Бахмут, тепер Артемівськ Донец. обл.)

- рос. рад. поет. Учасник Великої Вітчизн. війни. Живе на Україні. Автор збірок "Приморська вулиця" (1961), "Моїм землякам" (1965), "Діалог" (1968), "Палуба" (1972), "Тамариск" (1977), "І серце било на сполох" (1980), "Берег Відради" (1982), книги балад "Солдатський хліб" (1984). Творча індивідуальність Г. найповніше виявилась у віршах про людей праці, про подвиг рад. народу у Великій Вітчизн. війні. Герої творів "Котельник", "Зварник", "Маляр", "Новий виконроб", "Рибачка" змальовані як цікаві особистості, що вносять у працю творче начало. Поетика Г. відзначається пластичністю образів, яскравою асоціативною символікою.

Є. М. Прісовський.