ГОРЛЕНКО Йоасаф

ГО́РЛЕНКО Йоасаф

• ГОРЛЕНКО Йоасаф

[світське ім'я — Яким Андрійович; 8(19).IX 1705, м. Прилуки, тепер Черніг. обл. — 10(21).XII 1754, м. Грайворон, тепер Бєлгород. обл.]

- укр. осв. і церк. діяч, письменник. Син прилуц. полковника. Дядько Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. Закінчив 1725 Київську академію, деякий час викладав у ній. Був ігуменом, згодом архімандритом Мгарського монастиря (1737 — 45), намісником Троїце-Сергієвої лаври, єпископом бєлгородським і обоянським (1748 — 54). Дбав про розвиток освіти, виступав проти латинізації шкіл на Україні. Автор слів, послань і подорожніх нотаток. У творах уникав характерного для того часу вихваляння можновладців. У драмі великоднього циклу "Брань честных седми добродЂтелей з седми грЂхами смертними..." (1737, вид. у Києві 1892) використав давній барокковий мотив боротьби мандрівної людини з гріхами земними за допомогою чеснот. Твір має жваву епічну дію: війна за людину між чеснотами і гріхами ведеться з перемінним успіхом і завершується перемогою чеснот, звільненням людини-полоненика з пекла за допомогою персоніфікованого "слова божого". Характерна для л-ри барокко ілюзорна достовірність створюється широким використанням реалій тсгочасного військ. та нар. побуту, нар. мови. Портрет с. 466.

■ Літ.: Лебедев А. Иоасаф Горленко. В кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, т. 12. Х., 1900; Святитель Иоасаф Горленко, єпископ белгородский и обоянский (1705 — 1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н. Д. Жеваковым, т. 1 — 2. К., 1907 — 09.

В. В. Лисиця.