ГОЦЦІ (Gozzi) Карло

ГО́ЦЦІ (Gozzi) Карло

• ГОЦЦІ (Gozzi) Карло

(13.XII 1720, Венеція — 4.IV 1806, там же)

- італ. драматург. Негативно ставився до ідей Просвітительства, проте гостро й дотепно висміював буржуазію і дворянство (ірої-комічна поема "Дивачка Марфіза", 1772). Захищаючи комедію масок, виступав проти К. Гольдоні. Створив оригінальний жанр в італ. л-рі — віршовані фантастичні п'єси-казки (ф'яби). Найвідоміші з них: "Любов до трьох апельсинів", "Ворон" (обидві — 1761), "Турандот", "Жінка-змія", "Король-олень" (усі — 1762), "Зобеїда" (1763), "Щасливі жебраки", "Синє чудовисько" (обидві — 1764), "Зелен? пташка", "Дзеїм, цар джинів" (обидві — 1765). Написав 23 прозові трагікомедії ("Жінка, яка щиро кохає", 1771; "Принцеса-філософ, або Протиотрута", 1772; "Любовне зілля", 1776, та ін.). У "Марних мемуарах" (1797) відобразив театр. життя Венеції.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Сказки для театра. М., 1971; Сказки. М., 1983.

Т. Т. Духовний.