ГОЯВІЧИНСЬКА (Gojawiczyńska) Поля

ГОЯВІЧИ́НСЬКА (Gojawiczyńska) Поля

• ГОЯВІЧИНСЬКА (Gojawiczyńska) Поля

(Аполонія; 1.IV 1896, Варшава — 29.III 1963, там же)

- польс. письменниця. У циклі новел "Буденний день" (1933) та романі "Земля Ельжбети" (1934) відтворила життя і боротьбу шахтарів Сілезії в період соціально-екон. кризи 20-х pp. У романі "Дівчата з Новолипок" (1935) та його продовженні — романі "Райська яблуня" (1937) зобразила загублені долі молодих жінок з робітничо-ремісничого середовища Варшави. Прості люди є героями роману "Вогненні стовпи" (т. 1 — 2, 1938). В роки 2-ї світової війни Г. була ув'язнена. Рух Опору варшав'ян змалювала в докум. повісті "Грати" (1945), перші кроки відродження Варшави — в репортажному романі "Столиця" (1946). Автор збірок "Оповідання" (1956), "Від серця до серця" (1971), "Швидко забуте" (1974). Укр. мовою окремі твори Г. переклав В. Струтинський.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Девочки с Новолипок. — Райская яблоня. М., 1961.

С. Й. Левінська.