ГРІВА Жан

ГРІ́ВА Жан

• ГРІВА Жан

(справж. прізв. — Фолманіс)

[24.XI (7.XII) 1910, х. Кірпі, тепер Тукумського р-ну — 14.VI 1982, Рига]

- латис рад. письменник. Член КПРС з 1934. Навчався 1929 у профес. школі друкар, ремесла (Рига), 1930 — 37 у Ризькій вечір. гімназії. Учасник революц. підпілля. У складі інтернац. бригади боровся 1937 — 39 проти фашизму в Іспанії. Учасник Великої Вітчизн. війни. Боротьбу ісп. народу за свободу відобразив у збірках оповідань "По той бік Піренеїв" (1948), "Оповідання про Іспанію" (1950), романі "Любов і ненависть" (1963) і драмі "Злочин у Гранаді" (1964). Події Великої Вітчизн. війни, перші повоєнні роки змальовує у романі "Дорога життя" (1953), оповіданнях збірок "Долина ріки Уліти" (1950), "Чи людина ти?" (1958), "Вогненний корабель" (1961) та ін. Кн. нарисів "Під крилами альбатроса" (1956) — про трудові будні рибалок. Автор романів "Людина чекає світанку" (1967) і "Діти землі" (1969), п'єси "Розігралась хуртовина" (1957, про революц. події 1917 в Латвії), комедії "Пліт Медузи" (1959). Писав також для дітей. Укр. мовою окремі твори Г. переклали З. Коваль, І. Липовецька, Б. Степанюк.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Оповідання про Іспанію. К., 1954; Любов і ненависть. К., 1975; Ноктюрн. К., 1979; Рос. перекл. — По ту сторону Пиренеев. М., 1950; Дорога жизни. Рига, 1955; Под крыльями альбатроса. М., 1958; Дни далекие, дни близкие. М., 1972.

Б. К. Звайгзне.