ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Михайло Сергійович

• ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович

[псевд. — М. Заволока, Михайло Заволока 17 (29).IX 1866, м. Холм, тепер Хелм, ПНР — 25.XI 1934, Кисловодськ, похований у Києві]

- укр. історик, літературознавець, соціолог, письменник. Закінчив 1890 Київ. ун-т. З 1894 — зав. кафедрою історії Сх. Європи Львів. ун-ту, голова істор.-філос. секції Наукового товариства імені Шевченка, 1897 — 1913 — голова Наук. т-ва імені Шевченка, 1898 — 1907 — редактор "Записок Наукового товариства імені Шевченка", член редакції журн. "Літературно-науковий вістник" (у Львові; 1905 — 07 — у Києві), засновник і голова Українського наукового товариства. Ініціатор створення "Українсько-руської видавничої спілки". Редагував "Записки Українського наукового товариства" (1908 — 13), журн. "Україна" (1914; 1917 — 18; 1924 — 30). Один з організаторів національно-демократичної партії Галичини. Під час революції 1905 — 07 в Росії виступав за "національно-територіальну" автономію України у складі Росії, увійшов до керівництва Т-ва укр. поступовців, що тяжіло до кадетів. У 1917 примкнув до Укр. партії соціалістів-революціонерів, очолив Центральну раду, яка підтримувала Тимчасовий уряд, боролася проти влади Рад на Україні, закликала нім. війська на Україну. У 1919 емігрував до Австрії, очолив у Відні Укр. соціологічний ін-т — один з ідеологіч. центрів укр. контрреволюц. еміграції. На поч. 20-х pp. перейшов на позиції зміновіхівства, засудив свою контрреволюційну діяльність. У 1924 Г. повернувся на Україну. З 1923 — академік АН УРСР, з 1929 — академік АН СРСР. З 1931 працював у Москві. Осн. істор. праці: "Історія України — Руси" (т. 1 — 10 в 13 кн., 1898 — 1936), "Нарис історії українського народу" (1904), "Ілюстрована історія України" (1911), "Початки громадянства" (1921), "Визволення України і українська справа" та ін., в яких зібрано і узагальнено великий фактичний матеріал, зокрема з архівів Росії, Швеції, Польщі, Австрії та ін. країн.

Як представник "державницького" напряму в укр. бурж. історіографії, обстоював бурж.-націоналістичну концепцію історії України, в основі якої — ідеалістичне розуміння закономірностей сусп. процесу, заперечення наявності і революц. ролі робітн. класу. Перебуваючи під впливом О. Конта і Дж. Дьюї, розвиваючи ідеї П. Куліша та В. Антоновича, пропагував "безбуржуазність", "суцільнодемократичну природу" укр. нації, підмінював соціально-класову боротьбу "культурною" боротьбою за "загальноукраїнський ідеал", "національну згоду і гармонію", ігноруючи істор. близькість і культур. єдність укр. народу з російським.

Осн. літературознавча праця Г. — "Історія української літератури" (т. 1 — 5, 1923 — 27) — не завершена: т. 1 — від початків усної словесності до характеристики укр. обрядового фольклору; т. 2 — характеристика л-ри часів Київ. Русі, завершується "Словом о полку Ігоревім"; т. 3 — письменство 12 — 14 ст.; т. 4 — усна нар. творчість 13 — 17 ст.; т. 5 — огляд культур. і літ. течій на Україні в 15 — 16 ст. Праця насичена великим конкретним матеріалом, відзначається докладністю і широтою його аналізу. Свій науково-методологічний підхід до побудови концепції історії укр. л-ри Г. називав "соціологічним", розглядаючи л-ру як ключ до пізнання соціального життя суспільства, що, зокрема, передбачало і вивчення художньої форми як важливого культурно-істор. явища. Проте історію укр. л-ри Г. трактував у цілому з бурж.-націоналістичних позицій, у дусі концепції "єдиного потоку". Літ. спроби Г. підтримав І. Нечуй-Левицький, за допомогою якого було надруковано перше оповідання "Бех-аль-Джугур" (газ. "Діло", 1885). Друкувався у зб. "Степ", журналах "Літературно-науковий вістник", "Зоря" і "Промінь", газ. "Село" та ін. Автор збірок оповідань: "Оповідання" (1904), "Sub divo" ("Проти неба", 1918), "З старих карток" (1918), "Під зорями" (1928), драм. творів "Хмельницький в Переяславі" і "Ярослав Осмомисл" (обидва — 1917).

■ Літ.: Ленін В. І. Про Україну, ч. 1 — 2. К., 1977; Історія Української РСР, т. 1 — 2. К., 1967; Историография истории СССР с древнейших времен до Великой Октябрьской социалистической революции. М., 1961; Бойко І., Кирилюк Є. Михайло Грушевський. "Літературна Україна", 1966, 30 вересня; Шевченко Ф. П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну. "Український історичний журнал", 1966, № 11; Цуркан В. Проти течії. "Літ. Україна", 1988. 21 січня; Білокінь С. Михайло Грушевський. "Літ. Україна", 1988, 21 липня.

Є. П. Кирилюк Ю. І. Римаренко.