ГУЛЯМ Хамід

ГУЛЯ́М Хамід

• ГУЛЯМ Хамід

(справж. — Гулямов Хамід Убайдуллайович; 25.VI 1919, Ташкент)

- узб. рад. письменник, нар. письменник Узб. РСР з 1979. Член КПРС з 1955. Закінчив 1941 Ташкент. пед. ін-т і 1956 Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Автор романів: істор.-революційних — "Світоч" (кн. 1 — 2, 1958 — 61) і "Безсмертя" (1977; Держ. премія СРСР, 1980); "Голодний степ" (1963) — про освоєння цілинних земель; соціально-побутового — "Дорога до тебе" (1964). соціально-психол. — "Ташкентці" (1967). Видав кілька поетич. збірок. У 1960 опублікував зб. балад інтернац. тематики "Континенти не сплять". Переклав деякі п'єси В. Шекспіра, Лопе де Вега, О. Пушкіна. Окремі твори Г. переклала М. Лещенко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Безсмертя. К., 1985; Мати солдата. В кн.: Узбецьке радянське оповідання. К., 1986; Рос. перекл. — Континенты не спят. М., 1961; Избранное. М., 1979; Ташкентцы. Ташкент, 1983; Первые ласточки. М., 1984.