ГУРАМІШВІЛІ Давид Георгійович

ГУРАМІШВІ́ЛІ Давид Георгійович

• ГУРАМІШВІЛІ Давид Георгійович

[1705, с. Сагурамо, побл. Мцхети — 21.VII (1.VIII) 1792, м. Миргород, тепер Полтав. обл.]

- груз. поет. Походив з княжої родини. Бл. 1727 був захоплений лезгинами в полон, звідки втік і прибув до Москви. В 1737 прийняв рос. підданство, одержав земельний наділ на Полтавщині (в Миргороді і с. Зубівці). Вступив 1738 на військ. службу, в складі рос. військ брав участь у Кримській, Північній і Семилітній війнах. 1760 назавжди оселився в Миргороді. Автор зб. "Давитіані" ("Давидове", впорядкована й остаточно відредагована Г. 1787) — поетич. літопису життя груз. народу 1-ї чверті 18 ст. Складається з поетич. вступу (де автор висловлює дидакт.-просвітительські ідеї), двох поем і ліричних віршів. Поема "Лихоліття Грузії" відзначається політ. гостротою, ліризмом, гумором. У ній Г. змальовує жорстокість зовн. ворогів, свавілля феодалів, злигодні груз. народу, його тяжіння до Росії, виступає поборником неподільної Грузії. Долю вітчизни поет відображає через власну біографію. Поема "Весела весна" ("Пастух Кацвія") — перший у груз. л-рі буколічний твір. У ній оспівано моральну чистоту простого народу. Особливий колорит поеми створюють елементи груз. та укр. побуту, описи природи Грузії і України. У лірич. піснях, іноді позначених реліг. мотивами, ставляться проблеми духовного очищення, моральних обов'язків людини. Деякі вірші створені за мотивами рос. і укр. нар. пісень. Над філос. загальнолюд. проблемами роздумує Г. у творах "Давидова скарга на швидкоплинний світ", "Розмова людини зі смертю", "Розмова і сварка людини зі світом"; до печалі, викликаної лихоліттям вітчизни, тут додається філос. скептицизм і водночас відчувається прагнення до розширення людських можливостей в ім'я утвердження життя. Твори Г. відзначаються експресивністю та музикальністю. Звернувшись до фольклору, Г. демократизував груз. поезію, збагатив її версифікаційну систему новими розмірами. Цьому прислужилося і використання рос. та укр. нар. пісень. Г. присвятили вірші П. Тичина ("Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді „Витязя в тигровій шкурі""), М. Бажан, М. Рильський, І. Драч, О. Ющенко, B. Юхимович та ін. укр. поети, а композитор Г. Таранов — симфонічну поему "Давид Гурамішвілі". Укр. мовою перекладено худож. твори C. Чиковані, Г. Леонідзе, Е. Маградзе, Н. Хундадзе про груз. поета. Усю поетич. спадщину Г. укр. мовою переклав М. Бажан, вірш "Зубівка" — П. Тичина. У 1949 в Миргороді на могилі Г. встановлено пам'ятник (скульптор Я. Ражба), 1969 відкрито літ.-меморіальний музей, біля якого споруджено пам'ятник (автори М. Обезюк та А. Німенко).

♦ Тв.: Укр. перекл. — Поезії. Х., 1980; Давитіані. К., 1980; Зубівка. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 5, кн. 1. К., 1986; Рос. перекл. — Давитиани. М., 1955; Стихотворения и поэмы. Л., 1980.

■ Літ.: Косарик Д. Співець братнього єднання. К., 1955; Леонидзе Г. Н. Жизнь и творчество Д. Гурамишвили. Тбилиси, 1956; Бажан М. Поет, воїн, хлібороб. В кн.: Бажан М. Твори, т. 4. К., 1975; Чіковані М. Російські та українські фольклорні мотиви в творчості Давида Гурамішвілі. "Народна творчість та етнографія", 1963, № 3; Гогоберідзе Ш. Українські переклади з Д. Гурамішвілі. "Радянське літературознавство", 1978, № 6; Чілачава І., Чілачава Р. Давид Гурамішвілі. К., 1980; Яденко М. Творчість Д. Гурамішвілі в ідейно-єстетичному контексті Просвітительства. "Радянське літературознавство", 1981, № 4.

О. Н. Мушкудіані.