ГУРЯН Татул Самсонович

ГУРЯ́Н Татул Самсонович

• ГУРЯН Татул Самсонович

(справж. прізв. — Хачатрян)

(4.VIII 1912, с. Таджрлу Сурмалійського повіту, тепер Туреччина — 21.VI 1942, загинув при обороні Севастополя)

- вірм. рад. поет. Член КПРС з 1940. Закінчив 1931 Моск. редакційно-видавничий ін-т. Учасник Великої Вітчизн. війни. Автор збірок "Кров землі" (1932), "Зростання" (1934) і "Поеми" (1941), в яких передав пафос соціалістич. будівництва, циклу віршів "Севастополь" (1942), пройнятого вірою в перемогу над фашизмом. Посмертно вийшли книги "Зоря" (1943), істор. драма "Фрік" (1945), "З країною" (1951), "Поезії" (1956), "Пам'ятник" (1970), "Ореол" (1982). У 1933 Г. побував на Україні. Тоді ж написав поему "Дніпро" — про трудовий ентузіазм будівників Дніпрогесу і вірші, присвячені Україні, Т. Шевченку. Укр. мовою окремі твори Г. переклали І. Гончаренко, В. Кочевський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Севастополь. В кн.: Сузір'я, в. 9. К., 1975;

[Вірші]. В кн.: Вірменська радянська поезія. К., 1980.

В. В. Кочевський.