ГЮГО (Hugo) Віктор Марі
ГЮГО́ (Hugo) Віктор Марі
• ГЮГО (Hugo) Віктор Марі
(26.II 1802, м. Безансон — 22.V 1885, Париж)
- франц. письменник, публіцист, громад. діяч. Член Франц. академії з 1841. Навчався в ліцеї Людовіка Великого (Париж). Перша зб. "Оди й різні вірші" (1822) позначена канонами класицизму. Ранні романи "Ган Ісландський" (1823), "Бюг Жаргаль" (1826) створені під впливом європ. романтизму. Зб. "Оди та балади" (1826) засвідчила перехід Г. на передові сусп. і естетичні позиції. Передмова до драми "Кромвель" (1827) стала естетич. маніфестом демократично настроєних романтиків. Зб. "Східні мотиви" (1829) пройнята співчуттям до нац.-визвольної боротьби грец.кого народу. У поетичному доробку Г. — збірки "Осіннє листя" (1831), "Присмеркові пісні" (1835), "Внутрішні голоси" (1837), "Проміння й тіні" (1840), "Споглядання" (1856) та ін. Під час вимушеної 19-річної еміграції (1851 — 70) написав ряд творів, зокрема поетичну зб. "Кари" (1853), в якій викривав політ. авантюриста Наполеоне III. Подіям франко-прусської війни 1870 — 71 та Паризькій комуні 1871 присвячена поетична зб. "Грізний рік" (1872). Антимонархіч. драмами "Маріон Делорм" (пост. 1831), "Ернані" (1830), "Король бавиться" (1832), "Марія Тюдор" (1833), "Анжело" (1835), "Рюї Блаз" (1838) та ін. Г. зробив великий внесок у розвиток романтич. драматургії. Автор істор. та соціальних романів "Собор Паризької богоматері" (1831), "Знедолені" (1862), "Трудівники моря" (1866), "Людина, що сміється" (1869), "Дев'яносто третій рік" (1874), пройнятих глибокою симпатією до народу.
Укр. мовою перекладено майже всі романи, драми та вірші Г. Багато зробив для популяризації його творчості на Україні І. Франко, який високо цінив соціальні повісті "Останній день смертника" (1829), "Клод Ге" (1834), переклав 9 віршів із зб. "Кари", 11 віршів з ін. збірок, уривок з роману "Знедолені" під назвою "Ватерльо", фрагмент антиклерик. драми "Торквемада", написав ст. "Соті роковини народження В. Гюго". Твори Г. перекладали також Леся Українка, Олена Пчілка, М. Старицький, П. Грабовський, Х. Алчевська, Є. Тимченко, В. Щурат, М. Рильський, М. Бажан, Борис Тен, М. Терещенко, С. Голованівський та ін. У рад. час творчість Г. досліджували О. Білецький, Н. Модестова, Д. Наливайко та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Кльод Ге. Львів, 1901; Ватерльо. Львів, 1912; Бюг-Жаргаль. Х., 1928; Король бавиться. Х. — К., 1931; Рюї Блаз. К., 1948; Ернані. К., 1952; Вибрані поезії. К., 1953: Дев'яносто третій рік. К., 1959: ІВірші]. В кн.: Співець. К., 1972; Торквемада. "Всесвіт", 1977, №. 12; [Твори] В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 12. К., 1978; Поезії. К., 1978; Собор Паризької богоматері. К., 1981; Трудівники моря. К., 1985; Знедолені. К.,1985; Мистецтво і народ. К., 1985; Марія Тюдор. "Всесвіт", 1985. №. 6; [Вірші]. В кн.: Мокровольський О. Явір і пальма. К., 1986; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 15. М., 1953 — 56; Собрание сочинений, т. 1 — 10. М., 1972: Человек, который смеется. Х., 1987.
■ Літ.: Маркс К. и Энгельс Ф. Об искусстве, т. 1 — 2. М., 1983; Луначарский А. В. Виктор Гюго. М. — Л., 1931; Данилин Ю. И. Виктор Гюго и французское революционное движение XIX века. М., 1952; Сырокомская Н. Политическая лирнка В. Гюго. Львов, 1959; Модестова Н. Політична лірика Гюго в перекладах Івана Франка. "Всесвіт", 1960, № 8: Білецький О. І. В. Гюго і його роман "Знедолені". В кн.: Білецький О. І. Зібрання праць, т. 5. К., 1966; Трескунов М. С. Виктор Гюго. Л., 1969; Евнина Е. М. Виктор Гюго. М., 1976; Наливайко Д. С. Віктор Гюго. К., 1976; Минина Т. Н. Роман "Девяносто третий год". Проблема революции в творчестве Виктора Гюго.Л., 1978; Бонт Ф. Рьтцарь мира. М., 1953; Моруа А. Олімпіо, або життя Віктора Гюго. К., 1974; Лозинський І. Славнозвісний на Україні. "Всесвіт", 1987, № 2; Морщинер М. С., Пожарский Н. И. Библиография русских переводов произведений Виктора Гюго. М., 1953
В. Г. Матвіїшин.