Галісійська література

Галісі́йська література

• Галісійська література

- л-ра нац. мовою галісійців, осн. населення істор. області Галісія на Пн. Зх. Іспанії. Бере свій початок з народнопісенних джерел і творчості трубадурів 13 ст. Ф. Гарсіа-Ешгаравуньї, Б. ді Бонавала, пізніше — Масіаша "Закоханого" (14 або 15 ст.). Тривалий час розвивалась лише поезія; найвизначніші поети середньовіччя — Ф. Кашкісіу і В. Перес ді Камоенш. Після утворення в 16 ст. єдиної ісп. держави розвиток нац. л-ри Галісії припиняється і до поч. 19 ст. існує лише усна нар. творчість. Визвольна війна проти наполеонівського нашестя викликала піднесення нац. самосвідомості галіс. народу. Першим значним твором нової Г. л. став антиклерикальний романсеро "Благання одного галісійця..." М. Парду ді Андраді (1813). Родоначальниками галіс. романтизму, для якого характерне звернення до фольклору й уславлення минулого батьківщини, були поети Ф. Аньйон-і-Пас (зб. віршів "Спогади дитинства", 1851) і Ш. М. Пінтуш, який оспівав селянське життя в кн. "Галісійська сопілка" (1853). Вершиною романтичної галіс. поезії є творчість галіс. та ісп. поетеси Розалії ді Каштру (за ісп. транскрипцією — Росалія де Кастро), якій належать дві збірки галіс. мовою — "Галісійські наспіви" (1863) і "Нові листки" (1880), а також зб. "На берегах річки Cap" (1884, ісп. мовою). Змальовуючи красу рідної Галісії та духовне благородство трудящої людини, вона не залишила поза увагою й соціальних злигоднів — безземелля, розорення селянства тощо. Романтичні традиції продовжував поет Е. Пондаль (кн. "Скарги сосон", 1886). Збіркою віршів "Пісні моєї землі" (1880), яка пройнята мотивами соціального і антиклерикального протесту, М. Куррош Енрікеш утвердив у Г. л. реалізм. Розвиваються галіс. драматургія і проза. З'являються перший роман галіс. мовою "Машіна, або Позашлюбна дочка" М. Вальядареша (1880), істор. романи "Жуана" М. Амора Мейлана (1886), "Ткаля з Бонавала" (1894) і "Замок Памбре" (1895) А. Лопеша Феррейру. Осн. прозові жанри кін. 19 — поч.20 ст. — побутове оповідання (зб. новел "Казки кузні" Е. Карре Альдао) і роман ("Остання любов" А. Рібальти; "Ештебу" Ж. Лешти Мейси), які засвідчують розклад старого побуту і зародження капіталістич. відносин у місті й на селі. Життю і побуту селян присвячено вірші Л. Амаду Карбалью. Після 1-ї світової війни в Г. л., здебільшого в поезії, з'явилися модерніст. течії. В роки Республіки (1931 — 39) їх витіснила л-ра соціального звучання, особливе піднесення якої відзначається у період нац.-революційної війни в Іспанії. Тоді ж остаточно утвердилась галіс. мова, яку раніше вважали діалектом португальської. Певну роль в цьому відіграла збірка Ф. Гарсіа Лорки "Шість поезій по-галісійськи" (1935). За часів франкізму, який душив будь-яку автономію народів Іспанії, культур. життя в Галісії занепадає. Серед сучас. галіс. письменників — Е. Бланку Амор, автор повісті "Погуляли..." (1953), поет і прозаїк К. Казареш (зб. оповідань "Темні сни Кліо", 1979, та ін.), новеліст Ш. І. Тайбу. Після заснування вид-ва "Галаксія" (1951) набуває розвитку книговидавнича справа. Здобули визнання праці відомого галіс. літературознавця і мовознавця Х. Алонсо-Монтеро (зокрема, з питань галіс. мови і реалізму в галіс. л-рі). У 1964 в газ. "El progreso" ("Прогрес", 13.XII) було опубл. його ст. "Життя і поезія Тараса Шевченка", вірші "Заповіт", "О люди! люди небораки!" галіс. мовою. Укр. мовою в перекладі М. Литвинця вийшли новели "Таємниця історії" і "Гідальго часів Фердінанда" К. Казареша (зб. "Світло у вікні. Сучасна іспанська новела". К., 1986) та збірка його оповідань "Хлопчик, який приносить щастя" (К., 1987).

Літ.: Плавскин З. И. Испанская литература XVII — середины XIX века. М., 1978.

М. І. Литвинець.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me