Гаїтянська література
Гаїтя́нська література
• Гаїтянська література
- л-ра гаїтян. народу, створюється переважно франц., а також гаїтян, креольською мовами. В основу Г. л. лягли традиції культури місцевих індіан. племен (таїно, сібонеї, араваки), негрів — вихідців з Зх. Африки та європ., насамперед франц., культури. В нар. творчості зберігаються елементи афр. та індіан. фольклору, зокрема давні пісні та легенди про Анакаону Велику, індіанську поетесу, яка очолила боротьбу місц. племен проти франц. і ісп. конкістадорів. Переможна війна проти колонізаторів 1791 — 1803 і проголошення незалежності країни (1804) визначили дальший характер розвитку Г. л., яка протягом 19 ст. постійно звертається до тем визвольної боротьби. Високою громадянськістю, волелюбністю пройняті вірші І. Но, романи Е. Бержо "Стелла" (1859) і Д. Делорма "Франческа" (1872). В ост. третині 19 ст. патріотичні мотиви в Г. л. посилюються у зв'язку з намірами імперіалістичних держав, зокрема США, колонізувати країну. Виникає антиколоніальна публіцистика (А. Фірмін, Л. Жанв'є), з патріотич. віршами виступають М. Куаку, Г. Гільбо, І. В'є. Вірші О. Дюрана, який першим почав писати креол, мовою, позначені нац. колоритом. Поч. 20 ст. характеризується пожвавленням літ.-мистецького життя в країні. Довкола журналів "La Jeune Haïti" ("Молоде Гаїті"), "La Ronde" ("Коло") гуртується велика група прогресивних літераторів. Освоюється жанр соціального роману — "Фемістокл Епамінонд Лабастер" Ф. Марселена (1901), "Сім'я Пітіт-Кая" (1905), "Зун у мачухи" (1906) Ж. Леріссона (автор тексту нац. гімну). Ці твори, не позбавлені рис натуралізму, подають широкі картини життя народу, його побуту, звичаїв, вони написані живою розмовною мовою. Формується сатир. течія: в романі "Сена" (1905) Ф. Ібер викриває негативні сторони гаїтян. суспільства, критикує політ. і екон. корупцію правлячої верхівки. Творчість поетів Ж. Сільвена, Е. Вілера, Е. Лафоре зазнала впливу франц. парнасців, для неї характерне прагнення відійти від реальної дійсності у світ "чистого мистецтва".
Піднесення національно-визвольної боротьби проти амер. окупації (1915 — 34) викликало значне посилення критико-реалістич. тенденцій в Г. л., що поєднувалися з етнічними особливостями гаїтян, культури. З'явилася течія т. з. негризму (або афроамериканізму). Журн. "La Revue Indigène" ("Індіанський огляд") об'єднав передових письменників-негристів, творчість яких утверджувала нац. самосвідомість через нові соціальні теми, образи героїчної минувшини, широке застосування фольклорних форм і нар. поетики (Ж. Румен, Ж. Брієр, Е. Румер, Р. Каміль, Ф. Моріссо-Леруа). Твори Ж. Румена, засновника Компартії Гаїті (1934), зокрема роман "Господарі роси" (1944), в якому вперше в Г. л. змальовано образ революціонера, мали значний вплив на дальший розвиток нац. л-ри. У 30 — 40-х pp. з'являються романи братів Ф. і П. Марселенів, Ж. Б. Сінеа — з сел. життя. Виходять гостросоціальні романи "Жнива" Ф. Моріссо-Леруа (1946), "Зерно гніву" А. Леспеса (1949), "Господь бог сміється" Е. Сент-Амана (1952) — про тяжке становище нар. мас. Романи видатного гаїтян. письменника Ж. С. Алексіса "Добрий генерал Сонце" (1955), "Дерева-музиканти" (1957), "Як оком моргнути" (1959), в яких відтворено героїчну боротьбу народу за свободу, здобули світове визнання. В період розгулу реакції (60 — 70-і pp.) з революц. віршами виступив Р. Депестр (збірки "Чорна руда", 1952; "Щоденник морського звіра", 1964). Твори А. Фелпса (поетич. збірки "Вибух тиші", 1962; "Чотири сторони світу", 1966; "Ти, країно моя", 1968; роман "Мінус нескінченність", 1973), Ж. Етьєна (поетич. збірки "Сильніше за мрію", 1960; "Розум і моє кохання", 1961; "Діалог з моєю тінню", 1973), Р. Філоктета (поетич. збірки "Час людей", 1960; "Марга", 1961; поема "Бараб.ни сонця", 1962) та ін. сповнені високого громадян. звучання, закликають до повалення антинар. диктаторського режиму. Багато письменників були змушені емігрувати (Ж. Брієр, Р. Депестр, Р.Моріссо, А. Фелпста ін.). Поезія і драматургія розвиваються частково й гаїтян. креольською мовою. Ще О. Дюран в кін. 19 ст. написав нею поему "Шукун" і низку віршів, цією мовою пише поет Е. Румер, ставляться п'єси Ф. Моріссо-Леруа. Укр. мовою окремі твори Ж. Румена, Ж. Брієра, Р. Депестра, А. Фелпса, Р. Філоктета, Р. Моріссо переклали М. Москаленко, В. Кордун, А. Перепадя.
В. С. Харитонов.