ДІДРО (Diderot) Дені
ДІДРО́ (Diderot) Дені
• ДІДРО (Diderot) Дені
(5.Х 1713, м. Лангр — 31.VII 1784, Париж)
- франц. письменник, філософ-матеріаліст, просвітитель, ідеолог революц. франц. буржуазії 18 ст. Почесний член Петербурзьких АН та AM. Закінчив 1732 Паризький ун-т, здобув звання магістра мист-в. Відмовившись від кар'єри священика, тривалий час вів напівголодне існування. 1749 за вільнодумство, виявлене в трактаті "Лист про сліпих для повчання зрячим", був ув'язнений. Разом з Д'Аламбером видавав "Енциклопедію, або Тлумачний словник наук. мистецтв і ремесел" (1751 — 80), де послідовно проводив думку про безмежні можливості людини в пізнанні природи і життя. Щоб здобути кошти, продав Катерині II свою бібліотеку і рукописи (тепер зберігаються в ленінгр. Публ. б-ці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна). З ім'ям Д. тісно пов'язане становлення теорії і практики реалістич. мист-ва, завдання якого він вбачав у правдивому відображенні істотних явищ соціальної дійсності. Філос.-естетичні ідеї Д. відбились у його прозі. В романі "Черниця" (1760, вид. 1796) викривав реліг. мракобісся. Гол. думка роману "Жак-фаталіст і його пан" (1773; вид. нім. мовою 1792, франц. 1796) полягає у твердженні, що долю Франції визначають не паразитичні класи, а народ, що в світі, поділеному на багатих і бідних, панують зло і безчестя. У філос. повісті "Небіж Рамо" (1762 — 77; вид. нім. мовою 1805 у перекл. И. В. Гете, франц. мовою 1823, повне вид. 1891) відображено крах старої, дворянської Франції під натиском буржуазії. В драматургії запровадив нові жанри: "серйозної комедії" та "міщанської драми" (п'єси "Позашлюбний син", 1757; "Батько родини", 1758). Естетичні праці Д. "Прекрасне" (1751), "Міркування про драматичну поезію" (1771), "Парадокс про актора" (1773 — 78, вид. 1830) та ін. відіграли значну роль в оновленні європ. драми й л-ри взагалі. У філос. поглядах Д. пройшов шлях від деїзму до матеріалізму й атеїзму. Автор численних філос. творів: "Думки про пояснення природи" (1754), "Розмова Д'Аламбера з Дідро" (1769), "Філософські принципи матерії та руху" (1770) та ін. У 1773 — 74 на запрошення Катерини II Д. приїздив до Петербурга, виклав їй свої плани реформ соціально-політ. устрою і нар. освіти в Росії. Перші переклади окремих статей з "Енциклопедії" здійснив 1770 укр. філософ Я. Козельський. За рад. часу твори Д. укр. мовою виходили в перекладі В. Мухина, В. Підмогильного, Є. Старинкевич, 1. Ковтунова, М. Іванова, Ю. Назаренка, М. Терепіенка.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Вибрані твори, т. 1 — 2. Х., 1933; Думки про малярство. К. — Х., 1937; Черниця. — Небіж Рамо. К., 1963; Парадокс про актора. К., 1966;
[Вірші]. В кн.: Сузір'я французької поезії. Антологія, т. 1. К., 1971; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 10 М. — Л., 1935 — 47; Сочинения. т 1 — 2. М., 1986 — 89; Об искусстве, т. 1 — 2. Л — М., 1936; Эстетика и литературная критика. М., 1980; Монахиня. — Племянник Римо. — Жак-фаталист и его Хозяин. К., 1986.
■ Літ.: Луппол И. К. Дени Дидро. М., 1960; Гачев Д. И. Эстетические взгляды Дидро. М., 1961; Барская Т. Дени Дидро. Л. — М., 1962; Рублевська Л. В. Дені Дідро. К., 1963; Акимова А. А. Дидро. М., 1963; Лавров С. Г Дені Дідро і Україна. "Всесвіт", 1963. № 10; Длугач Т. Б. Дени Дидро. М., 1986.
О. Д. Міхільов.