ДАВИДКОВ Іван Іванов

ДАВИ́ДКОВ Іван Іванов

• ДАВИДКОВ Іван Іванов

(9.III 1926, с. Живовці, тепер Михайловградської обл.)

- болг. письменник, перекладач. Член БСП з 1961. Закінчив 1951 Софійський ун-т. Твори Д. сповнені громадян. звучання, почуття пролет. інтернаціоналізму, вони позначені метафорич. асоціативністю філос. роздумів. Автор збірок віршів "Українець з білою гармонією" (1951), "Світло від інею" (1957), "Крила і корені" (1964), "Молитви про різець і камінь" (1977), "Володар нічних сонць" (1981), "Корида" (1984), "Море" (1988), романів і повістей "Далекі броди" (1967), "Балада про самотніх мореплавців" (1979), "Човен Харона" (1987), книжок нотаток і есе "Політ стріли" (1985) і "Нічна віолончель" (1989) та ін. Кілька разів бував на Україні, їй присвятив зб. віршів "Дніпро під моїм вікном тече" (1960). Написав вірші "Шевченко в Кос-Аралі" (укр. перекл. у журн. "Жовтень", 1959, № 6) та "Сорочка Шевченка". Д. належить ряд статей про укр. поезію, передмов до виданих у Болгарії антологій: "Українська радянська поезія" (1960), "Усмішка Дніпра. Молода українська поезія" (1976), "Каштан у небі. Українські поети" (1982). Перекладає твори І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри, Д. Павличка, І. Драча та ін. Укр. мовою твори Д. виходили в перекладі Д. Павличка, П. Воронька, Р. Лубківського, Д. Білоуса, М. Сингаївського, В. Ткаченко, Р. Братуня, О. Кеткова, І. Білика, Ф. Неборячка, І. Луця та ін.

Тв.: Укр. перекл. — Лірика. К., 1960; Кусень хліба для Мандрівника. "Всесвіт", 1972, № 6; Був собі художник. "Всесвіт", 1975, № 9 — 10; Прощай, Акрополю! В кн.: Сучасна болгарська повість. К., 1981; Квиток до Бретані. Львів, 1983; Зимові сни левів. "Всесвіт", 1984, № 2; Човен Харона. "Всесвіт", 1988. № 5; Рос. перекл. — Прощай, Акрополь! М., 1978.

Літ.: Спасов І. Світ Івана Давидкова. "Всесвіт", 1976, № 7; Захаржевська В. Корені слова. "Всесвіт", 1987, № 7; Павличко Д. Болгарин з гармонією безсмертних почувань. В кн.: Павличко Д. Біля мужнього світла. К., 1988.

В. О. Захаржевська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me