ДАКТИЛО-ХОРЕЇЧНИЙ ВІРШ

ДА́КТИЛО-ХОРЕЇЧНИЙ ВІРШ

• ДАКТИЛО-ХОРЕЇЧНИЙ ВІРШ

- у давній поетиці назва гекзаметра, поширеного в Росії й на Україні у 18 і на поч. 19 ст. Дактило-хореїчний рядок складався з шести стоп, з яких чотири перші були дактилічними або хореїчними, п'ята — обов'язково дактилічною, а шоста — хореїчною; напр.: "Чóм так ганьбúш безсорóмно ім'я Галілéєве, пáпо?" (Феофан Прокопович). Д.-х. в. застосовували І. Франко, Леся Українка, П. Тичина, М. Рильський. Зрідка до цього розміру звертаються й сучас. укр. поети: "Вúграли чéсно вонú, залишúвшись самúми собóю" (Б. Олійник).

Й. М. Голомбйовський.