ДЕ АМІЧІС (De Amicis) Едмондо

ДЕ АМІ́ЧІС (De Amicis) Едмондо

• ДЕ АМІЧІС (De Amicis) Едмондо

(31.Х 1846, м. Онелья, П'ємонт — 11.III 1908, м. Бордігера)

- італ. письменник. Закінчив військову школу в Модені. Учасник нац.-визв. австроітал. війни 1866 та походу гарібальдійців на Рим 1867. Зазнав впливу А. Мандзоні, веризму. Реаліст і демократ за переконаннями, був схильний до просвітительства, чим і зумовлений сентиментально-дидактичний характер більшості його творів. У повісті "Роман учителя" (1890), зб. оповідань "Між школою і домівкою" (1892) порушив проблеми виховання й освіти, розвитку шкіл для народу, боротьби з соціальною несправедливістю. Широку популярність здобула кн. для юнацтва "Серце" (1886), написана у вигляді щоденника школяра з вставними новелами. Повчальний характер мають книги дорожніх нотаток "Іспанія" (1872), "Голландія", "Спогади про Лондон" (обидві — 1874), "Марокко" (1876), "Константинополь" (1878 — 79), "Спогади про Париж" (1879). Окремі твори Де А. переклали Леся Українка, Б. Грінченко, М. Грінченко, О. Діхтяр, Н. Кибальчич, П. Карманський.

Тв.: Укр. перекл. — Батьки та діти, ч. 1 — 2. К., 1910; Шкільні оповідання, кн. 1 — 2. К., 1918; За рідний край. Х., 1919; Серце. К., 1919; Рос. перекл. — Записки школьника. Л., 1958.

О. Є.-Я. Пахльовська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me