ДЖУБРАН Халіль Джубран

ДЖУБРА́Н Халіль Джубран

• ДЖУБРАН Халіль Джубран

(6.XII 1883, с. Бшарра, Ліван — 10.IV 1931, Нью-Йорк)

- ліван. араб.ький письменник і художник. З 1895 жив у США. Освіту здобув у Бейруті, Бостоні, Парижі (Школа красних мистецтв). Один з організаторів і керівників письменницької орг-ції араб.в-емігрантів у США "Асоціація пера". Творчість Д. справила великий вплив на розвиток араб. л-ри 20 ст. У збірках оповідань "Наречені лук" (1906), "Непокірні душі" (1908), "Бурі" (1920) відтворив життя простих ліванців, виступав проти пережитків феодалізму, за права жінки. Жіночій долі присвячено повість "Зламані крила" (1912). У збірках віршів "Сльоза й усмішка" (1914) та "Кортеж" (1919) звучить гімн природі й чистому коханню. Збірки есе "Той, хто йде першим" (1920), "Дивне й чудесне" (1923) сповнені роздумів про долю людини й людства. Збірки ліричної прози "Шалений" (1918), "Пісок і піна" (1926), "Ісус — син людський" (1926), "Боги землі" (1931), одноактна п'єса "Лазар і його кохана" (1926, опубл. 1973), есе "Пророк" (1923, перекладене 34 мовами світу) написані англійською мовою. Автор афоризмів. 1961 в Бейруті вийшло "Повне зібрання творів" письменника. Добірку афоризмів Д. переклав С. Іваненко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Афоризми. "Всесвіт", 1977, № 10; Рос. перекл. — Сломанные крылья. М., 1962; Слеза и улыбка. М., 1976; [Твори]. В кн.: Арабская романтическая проза XIX — XX веков. Л., 1981.

Ю. М. Кочубей.