ДИКАРЄВ (Дикарів) Митрофан Олексійович

ДИ́КАРЄВ (Дикарів) Митрофан Олексійович

• ДИКАРЄВ (Дикарів) Митрофан Олексійович

[літ. псевд. — М. Крамаренко, М. Крамар; 31.V (12.VI) 1854, с. Борисовка, тепер Волоконовського р-ну Бєлг. обл, — 14 (26).XI 1899, Катеринодар, тепер Краснодар]

- рос. і укр. фольклорист, етнограф. Навчався у Воронезькій семінарії, звідки його виключили як "неблагонадійного". Розробив програми для збирання етногр. і фольклор. матеріалів ("Програма для етнографічного дослідження...", 1894, "Програма до збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді...", опубл. 1900. та ін.). Зібрав на Воронежчині й Кубані багато рос. і укр. пісень, казок тощо ("Апокрифи, зібрані в Кубанській області", опубл. 1900), відомості про нар. розваги, обряди, прикмети, нар. календар ("Різдвяні святки в станиці Павлівській Єйського одділу, на Чорноморії"; 1895; "Чорноморські народні казки й анекдоти", 1896; "Замітки з історії народної ботаніки", 1899; "Народний календар Валуйського повіту...", опубл. 1905). Етнографічно-фольклор. діяльність Д. схвально оцінив І. Франко у своїй передмові до виданих ним "Посмертних писань Митрофана Дикарева з поля фольклору й міфології" (1903).

♦ Тв.: Воронежский этнографический сборник. Воронеж. 1891; Посмертні писання Митрофана Дикарева. Львів, 1903.

■ Літ.: Франко І. Зібрання творів, т. 34. К., 1981: Перепелицына Л. А. М. А. Дикарев как этнограф. "Советская этнография", 1957, № 3.

І. П. Березовський.