ДМИТРІЄВ Микола Андрійович

ДМИ́ТРІЄВ Микола Андрійович

• ДМИТРІЄВ Микола Андрійович

[псевд. і крипт. — Слобожанин; М. Д.; 10(22).IV 1867, Харків — 6 (19).VII 1908, Полтава]

- укр. публіцист. видавець і громад.-культур. діяч. Нар. в сім'ї мирового судді. Закінчив 1892 юрид. ф-т Харків. ун-ту. Працював присяжним повіреним у Сумах, з 1894 — секретар "Полтавских губернских ведомостей", з 1905 — співробітник, а згодом редактор-видавець журн. "Рідний край". 1905 на губ. з'їзді вчителів виступив із заявою-вимогою організації нар. школи з укр. мовою викладання; того ж року був делегатом Всерос. з'їзду вчителів і діячів нар. освіти. 1899 видав оповідання "Лихий попутав" Панаса Мирного. Виступав у пресі зі статтями, присвяченими творчості й пам'яті Т. Шевченка ("Музика до „Кобзаря" Шевченка", 1906; "Як справляли перші роковини смерті Шевченка харківські студенти", 1906, та ін.), на громад.-культур. теми, з етногр. розвідками ("Кобзарі минулого й будучини", 1907); видавав календарі. Брав активну участь у встановленні пам'ятника І. Котляревському у Полтаві (1903).

■ Літ.: Северин М. Побратим Панаса Мирного. "Прапор", 1970, № 12; Кукса М. Родовід Дмитрієвих. "Соціалістична Харківщина", 1981, 25 лютого.

П. П. Рогач.