ДОБРОВСЬКИЙ (Dobrovský) Иосеф

ДО́БРОВСЬКИЙ (Dobrovský) Иосеф

• ДОБРОВСЬКИЙ (Dobrovský) Иосеф

(17.VIII 1753, Дярмат, Угорщина — 6.I 1829, Брно)

- чес. славіст, член Королівського т-ва наук у Празі з 1784, почесний член Рос. АН з 1820. Навчався 1768 — 76 у Празькому ун-ті. Один з основоположників слов'янознавства, діяч чес. Відродження. У своїй "Історії чеської мови й літератури" (1792) уперше подав періодизацію чес. мови та л-ри; написав першу наук. граматику чес. мови, багато зробив для вивчення старослов'ян. мови й письма ("Глаголиця", 1807; "Основи старослов'янської мови", 1822; "Кирило і Мефодій — слов'янські апостоли", 1823, тощо). Для розвитку чес. віршування велике значення мали правила просодії, які 1795 сформулював Д. 1792 побував у Росії, працював в архівах і б-ках, розшукуючи давні пам'ятки. Видав наук. славістичні збірники "Славин" (1806, 2-е вид. 1808) і "Слованка" (в. 1 — 2, 1814 — 15). У передмові Д. до кн. "Російська мова" А. Пухмайєра є зауваження про деякі риси укр. мови. У зб. "Славин" Д. навів дані про звичаї та обряди слов'ян, зокрема українців, уривок з праць Й. Х. Енгля "Історія України та українських козаків", подав лист з Харкова, підписаний криптонімом — А. Ст. (криптонім О. Стойковича розкрив В. Ганка у перевиданому ним 1834 зб. "Славин"), де повідомлялося про вихід поеми "Енеїда" І. Котляревського. У зб. "Слованка" Д. вмістив інформацію про поему І. Котляревського. Мовознавчі праці Д. були відомі на Україні, вони сприяли появі граматик укр. мови І. Лаврівського, Й. Левицького, И. Лозинського, І. Могильницького та "Граматики слов'яно-руської" М. Лучкая.

♦ Тв.: Із статті "Вергілієва „Енеїда", перекладена І. Котляревським на малоросійську мову". В кн.: Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідженнях К., 1969.

■ Літ.: Чабаненко В. А. Йозеф Добровський. "Мовознавство", 1969, № 1; Моисеева Г. Н., Крбец М. М. Памятники Киевской Руси в изучении Йозефа Добровского. В кн.: Славянские литературы. М., 1983.

В. Т. Коломієць, В. Т. Полєк.