ДОВГИЙ Олексій Прокопович

ДО́ВГИЙ Олексій Прокопович

• ДОВГИЙ Олексій Прокопович

(8.VIII 1929, с. Городище, тепер Менського р-ну Черніг. обл.)

- укр. рад. поет. Член КПРС з 1953. Закінчив 1963 ВПШ (Київ). Працював у видавництвах "Дніпро", "Молодь", "Музична Україна", редакції журн. "Ранок". Друкується з 1957. Автор збірок "Земля співає" (1961), "Чересло" (1966), "Кам'яна роса" (1969) "Дереворити" (1971), "Житниця" (1972), "Сівачі" (1973), "Подих яблуні" (1974), "Вересень" (1975), "Колір вогню" (1977), "Пора конвалій", "Влада сонця" (обидві — 1982), "Родина" (1985). Осн. теми — любов до отчого краю, єдність людини і природи. У зб. віршів прозою "Келих троянд" (1989) ідеться про людську красу, добро і любов. Пише також байки, виступає як публіцист. Перекладає твори рос. (С. Маршака, К. Симонова, О. Твардовського), білорус. (М. Богдановича), казах. (Г. Мусрепова), молд. (А. Лупана), авар. (Р. Гамзатова) і груз. (М. Потсхішвілі) письменників. Окремі вірші Д. перекладено рос., білорус., груз., вірм., молд., адиг., англ. мовами.

♦ Тв.: Дереворити. К., 1980; Музика бджоли К., 1989.

■ Літ.: Соботович В. Світ у росині. "Прапор", 1971, № 10; Гапонова Є. Напруга поетичного слова. "Дніпро", 1973, № 6; Чередниченко Д. Вересневі роздуми. "Літературна Україна", 1977, 4 січня.

В. О. Хитрук.