ДОВГОВИЧ Василь

ДОВГО́ВИЧ Василь

• ДОВГОВИЧ Василь

(справж. прізв. — Довганич)

(1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарп. обл. — 13.XII 1849, Хуст)

- укр. письменник і філософ, чл.-кор. Угор. АН (з 1831). Походив із селян. родини. Освіту здобув у богосл. семінаріях Великого Вирадина (нині Орадя, Румунія), Трнава (нині ЧСФР) та Ужгорода. Служив священиком. Підтримував селян у їхній боротьбі проти феодалів, тому вважався владою неблагонадійним. За гострі памфлети на попів і єпископа зазнав переслідувань з боку місцевих церковників. Автор кількох філос. трактатів, істор., етногр. і теол. праць. Залишив великий рукописний збірник віршів укр., угор. і лат. мовами "Poemata Basilii Dóhovits" ("Поезія Василя Довговича"), укладений 1832 [фотомех. способом надр. в "Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику" (т. 10), 1982]. Обізнаний з європ. філософією того часу, Д. дошкульно висміював у своїх творах окремих філософів, на автобіогр. матеріалі відтворив картини єзуїтського навчання в лат. школах, де панували заздрість, підступність і доноси. Писав і ліричні вірші. Поезії Д. укр. мовою — переважно стилізації під нар. пісні. Поет користувався живою нар. мовою, його творам притаманні оптимістичне світосприйняття, гумор. У "Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику" вміщено і біографію Д., бібліографію його творів і поему В. Ляховича "Життя старого Василя Довговича".

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття. Ужгород, 1984.

■ Літ.: Мацинський І. Кінець XVIII — перша половина XIX ст. та життя і діяльність Василя Довговича. В кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т. 10. Пряшів, 1982; Малицький В. Мудрець із гір Карпатських. В кн.: Наука і культура. Україна, в. 18. К., 1984.

В. Л. Микитась.