ДОДЕ (Daudet) Альфонс
ДОДЕ́ (Daudet) Альфонс
• ДОДЕ (Daudet) Альфонс
(13.V 1840, м. Нім — 16.XII 1897, Париж)
- франц. письменник. За освітою — вчитель. Перша кн. — зб. лірич. віршів "Закохані" (1858). Роман "Малюк" (1865) — автобіогр. характеру. В зб. оповідань і нарисів "Листи з вітряка" (1869) змалював патріарх. побут селян Провансу. Збірки "Листи відсутнього" (1871) та "Оповідання по понеділках" (1873) — про героїзм простого народу під час. франко-прусської війни 1870 — 71. Продовжуючи традиції франц. реалізму, Д. в романах "Фромон молодший і Ріслер старший" (1874), "Набоб" (1877), "Королі у вигнанні" (1879), "Безсмертний" (1885) та ін. відтворив звичаї і побут різних верств населення Франції, викривав лицемірство, егоїзм і фальш, що пронизували суспільство, політику, мистецтво й сім'ю. Загальне визнання принесла Д. сатир. трилогія "Тартарен Тарасконський" (1872), "Тартарен в Альпах" (1885) і "Порт Тараскон" (1890), у якій нещадно висміяно авантюризм і демагогію франц. буржуазії. Роман "Джек" (1876) присвячено проблемам виховання. Автор п'єс ("Арлезіанка", 1872, та ін.), літ. спогадів. На Україні твори Д. відомі з кін. 19 ст. З ініціативи І. Франка в "Бібліотеці найзнаменитших повістей" вийшли в перекл. укр. мовою романи Д. "Фромон молодший і Ріслер старший" (1883), "Набоб" (1885) і "Королі у вигнанні" (1897). І. Франко зробив грунтовний аналіз творчості Д. у статтях "Життя і твори Альфонса Доде, його остання повість" і "Смерть Альфонса Доде" (обидві — 1898), переклав кілька його оповідань. Окремі твори Д. переклали М. Чайченко (М. Грінченко), В. Щурат, С. Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, В. Щербаківський, Б. Чорний, А. Любченко, М. Іванов, Н. Андріанова, І. Сидоренко та ін. Леся Українка 1889 радила членам "Плеяди" перекласти роман Д. "Джек".
♦ Тв.: Укр. перекл. — Листи з вітряка. Х., 1926; Тартарен із Тараскона. Х. — Одеса, 1936; Папський мул. К., 1958: Зібрання євангелісток. К., 1959; Королі у вигнанні. К., 1971; [Оповідання]. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 25. К., 1980; Прапороносець. В кн.: Книга пригод. К., 1983; Тартарен Тарасконський. К., 1986; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 7. М., 1965.
В. Г. Матвіїшин.