ДОМЕЦЬКИЙ Гавриїл

ДОМЕ́ЦЬКИЙ Гавриїл

• ДОМЕЦЬКИЙ Гавриїл

(серед. 17 ст. — бл. 1710, Київ)

- укр. і рос. письменник, церк.-реліг. діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Був ігуменом Данилового (1677 — 80) і архімандритом Симонового (1680 — 91) монастирів у Москві, архімандритом (до 1709) Юр'євого монастиря в Новгороді. Як діяч, близький до В. В. Голицина, С. Медведєва та ін. прибічників рос. цариці Софії, зазнав (1689 — 91) переслідувань. Ряд творів Д. присвячено проблемам чернечої моралі ("Шлях до вічності", опубл. 1684; "Садъ, або Вертоградъ духовний", 1685); інші ("Возражение на книгу Остен", 1704; "Возражение на книгу Лихудов") — богослов. полеміці.

■ Літ.: Браиловский С. Н. К литературной деятельности Гавриила Домецкого. "Известия отдела русского языка и словесности АН", 1904, т. 9, кн. 4.

М. М. Сулима.