ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович

ДОРОШЕ́НКО Дмитро Іванович

• ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович

[псевд. — М. Жученко; 26.III (7.IV) 1882, Вільно — 19.III 1951, Мюнхен, ФРН]

- укр. політ. діяч, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Навчався (з 1901) у Варшав., Петерб. ун-тах, закін. 1909 Київ. університет. Член Центральної ради, голова її Генерального секретаріату, міністр іноз. справ в уряді Скоропадського (1918). Працював у журналах "Украинский вестник" (1906) та "Україна" (1907), член редколегії газ. "Рада" (1907 — 09), редактор тижневика "Дніпрові хвилі" (1910 — 13), секретар Катеринославської архівної комісії та редактор "Літописів" (1909 — 13). 1914 у Катеринославі за редакцією Д. вийшов "Повний збірник творів Т. Г. Шевченка". З 1908 — секретар Українського наукового товариства у Києві, з 1923 — член Наукового товариства імені Шевченка. 1919 був професором укр. історії в Кам'янець-Подільському ун-ті. Того ж року емігрував за кордон. Викладав історію України в Укр. вільному ун-ті у Відні, Празі, Мюнхені (1921 — 51) і Празькому ун-ті (1926 — 36), на ф-ті православної теології Варшав. ун-ту (1936 — 39), в коледжі св. Андрія у Вінніпегу (1947 — 50). З 1926 по 1931 — директор Укр. наук. ін-ту в Берліні. У 1945 — перший президент Української вільної академії наук (заснована того року у Західній Німеччині). Більшість наукових досліджень написана під час еміграції. Представник культурно-історичної школи в літературознавстві. Праці Д. — "Пантелеймон Куліш. Його життя й літературно-громадська діяльність" (1918), "Адам Міцкевич. Його життя й твори", "Шевченко як живописець і гравер" (обидві — 1919), "Слов'янський світ в його минулому і сучасному" (т. 1 — 3, 1922), "Огляд української історіографії" (1923), "Покажчик літератури українською мовою в Росії за 1798 — 1897 pp." (1925), "Микола Іванович Костомаров" (1924), "Академік Микола Сумцов. Його життя і діяльність" (1925), "Історія України 1917 — 1923 pp." (1930 — 32), "Нарис історії України" (т. 1 — 2, 1932 — 33), "Василь Горленко" (1934), "Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу" (1940), "Тарас Шевченко. Його життя й твори", "Володимир Антонович" (обидві — 1942) та ін. містять великий фактичний матеріал. Автор нарису для шкіл "Історія України" (1921, 1923, 1942, 1947, 1957), подорожніх нотаток "По рідному краю" (1-е вид. — 1919, 2-е — 1930), мемуарів "Мої спомини про недавнє минуле. 1914 — 1920" (т. 1 — 4, 1923 — 24) і "Мої спомини про давнє минуле. 1901 — 1914" (1949).

♦ Тв.: Народная украинская литература. Сборник отзывов на народные украинские издания. СПБ, 1904; Указатель источников для ознакомления с Южной Русью. СПБ, 1904.

Л. О. Гаєвська.