ДОРОШКО Петро Онуфрійович

ДОРО́ШКО Петро Онуфрійович

• ДОРОШКО Петро Онуфрійович

[11 (24).XII 1910, с. Тупичів, тепер Городнянського р-ну Черніг. обл.]

- укр. рад. письменник, перекладач. Член КПРС з 1941. Закінчив 1933 Харків. ін-т проф. освіти. Учасник Великої Вітчизн. війни. Друкується з 1928. Перша книжка — поема "Переможці степу" (1931) — про соціалістичні перетворення на селі. Теми праці рад. людей, ліричні мотиви кохання, любові до природи переважають у поетич. збірках: "Декади зросту" (1932), "Передгроззя" (1935), "Бронза" (1937), "Полісянки" (1939), "Рідна сторона" (1941). Героїку Великої Вітчизн. війни відтворив у збірках "Сади Червонограда" (1943), "Дальні заграви" (1945). Для наступних поетич. книжок ("Пісні праці", 1949; "Єдність", 1950; "Труд і мир", 1951; "Серед степу широкого", 1952; "Дальні подорожі", 1954; "Літа і думи", 1957; "Тобі, народе мій", 1959; "Живі джерела", 1960; "Літа, дороги, зустрічі", 1961; "Мої тривоги", 1964; "Викарбую на камені", 1966; "Іволги мого саду", 1969; "Слід", 1971) характерні ліричні інтонації, тема миру, дружби народів, любові до природи, поетизація подорожей. Сюжетність та епічність поетич. письма, точна предметність малюнка, введення в поетичний текст свіжих прозаїчних деталей, виразність метафор, невимушеність розповідних інтонацій — визначальні риси поем "Сандомирський плацдарм" (1948), "Городок" (1951), шахтарської повісті у віршах "Три богатирі" (1959). Поему "Вілюйський в'язень" (1955) присвятив М. Чернишевському, драм. поему "Сполох уночі" (1965) — Т. Шевченкові. У повісті "Лісова Гута" (1964) і романі "Не повтори мою долю" (1968) порушено гострі морально-етичні проблеми. Для дітей написав кн. "У Оленки коло хати" (1960). Переклав низку творів О. Пушкіна, І. Крилова, М. Некрасова, В. Маяковського, М. Тихонова, С. Щипачова, Янки Купали, Я. Коласа, Яна Райніса, Н. Хікмета, К. Хетагурова, А. Церетелі, О. Туманяна, Людмила Стоянова, Ю. Словацького. Окремі поезії Д. перекладено рос., білорус., азерб., якут., чес. і рум. мовами.

♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1980; Від зорі до зорі. К., 1987; Рос. перекл. — Юг и Север. М., 1953; Вилюйский узник. М., 1959; Думы мои. М. — Л., 1963; Не повтори мою судьбу. М., 1972.

■ Літ.: Новиченко Л. "У речі вдивлятися пильно...". В кн.: Дорошко П. Слід. К., 1971.

С. П. Плачинда.