ДРОЗД Володимир Григорович

• ДРОЗД Володимир Григорович

(25.VIII 1939, с. Петрушин Черніг. р-ну Черніг. обл.)

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1967. Закінчив 1968 Київ. ун-т. Працював у редакціях газет, 1982 — 85 — гол. ред. журн. "Київ". Друкується з 1962. Уже в першій книжці — зб. оповідань і повістей "Люблю сині зорі" (1962) — виявив інтерес до складних питань життя, прагнучи осмислити їх у соціальному, філос. плані. Твори Д. різноманітні за тематикою, різножанрові (романи, повісті, оповідання, п'єси, публіцистика). Письменник досліджує морально-етичні конфлікти в укр. селі (повість "Люди на землі", 1975; зб. оповідань "Ніч у вересні", 1980, та ін.), робить екскурси у воєнне лихоліття (повість "Земля під копитами", 1980; премія ім. А. В. Головка, 1981). Водночас постійно тримає в полі зору проблеми становлення особистості, вибору справжніх життєвих цінностей (збірки "Семирозум. — Маслини", 1967; "Білий кінь Шептало", 1969; "Крик птаха в сутінках", 1982, "Самотній вовк. Балада про Сластьона", 1983; "Новосілля", 1986; роман "Інна Сіверська, суддя", 1985). У романі "Спектакль" (1985) ці проблеми особливо загострюються, проектуються на сферу власне художньої творчості застійного періоду (гол. герой роману — письменник Ярослав Петруня, наділений художнім хистом, але нестійкий у принципах, безсилий у спротиві тим, хто штовхає митця на шлях конформізму, маніпулює його талантом). Д. викриває міщанство з його споживацькими прагненнями, кар'єризм як соціальне зло ("портфельна хвороба"), фальшиве єство всіляких пристосуванців. Окремі твори такого плану, зокрема роман "Катастрофа" (вперше опубл. в журн. "Вітчизна", 1968, № 2), були піддані несправедливій критиці і по суті випали з літ. процесу свого часу. Перевидано цей роман тільки 1988 (увійшов до зб. оповідань "Подих чудесного"). Д. утверджує героя, який живе по справедливості, чесно, в суголоссі з совістю. Саме такі люди — трудового кореня, здорової нар. моралі — ідейно протистоять злу в непростих умовах сучасності. Позитивний ідеал письменник шукає і в істор.-революц. минулому, в образах прогрес. вітчизн. діячів (Ю. Мельников, О. Богомолець з романів "Добра вість", 1967; "Ювеналій Мельников", 1972; "Ритми життя", 1974; "Дорога до матері", 1979). Письменник прагне розкрити діалектичне поєднання в людині позитивного й негативного начал, навіть в одному й тому ж характері, хоч прояви негативного автор зображує виразніше, переконливіше. У цьому поєднанні часто пізнаються трагедія нездійсненої надії і спричинені різними обставинами викривлення у формуванні людини (зокрема молодої) як особистості. Творчій манері Д. притаманні точність, опуклість реалістич. малюнка, тонкий психологізм в аналізі душевних порухів героя, прийоми умовності, ситуаційно виправдана іронічність (оповідання "Парость" в однойм. зб., 1966; багато ін. творів). Особливе місце в худож. мисленні, в поетиці письменника займає фольклор, його тематика і образна мова; він активно запроваджує їх у сучасну проблематику, поновому актуалізує, використовує для зображення людини і життя в їхній часовій неперервності, спадкоємності й вічності. Д. виступає також з публіцист. статтями у респ. та всесоюз. пресі на актуальні теми сусп. життя, зокрема культури, екології. Окремі твори Д. перекладено багатьма мовами народів СРСР, світу.

♦ Тв.: Ирій. К., 1974; Новосілля. К., 1987; Подих чудесного. К., 1988; Листя землі. Книга доль і днів минущих. "Вітчизна", 1989, № 4 — 5: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1989; Рос. перекл. — Маслина. М., 1969; Ирий. М., 1976; Добрая весть. М., 1978; Ритмы жизни. М., 1980; Инна Сиверская, судья. К., 1986.

■ Літ.: Суровцев Ю. О серьезном — всерьез. В кн.: Дрозд В. Земля под копытами. М., 1983; Тримбач С. Максимализм, "Дружба народов", 1985, № 6; Есин С. "Портреты" Владимира Дрозда. "Литературная газета", 1985, 24 июля; Жулинський М. "Яким корінням живе дерево?". В кн.: Жулинський М. Наближення. Літературні діалоги. К., 1986; Сивокінь Г. Спокусливі сап'янці, або художній самоаналіз. "Київ", 1986, № 5; Майдаченко П. І. Поетика умовності у В. Дрозда. "Радянське літературознавство", 1987, № 2.

Г. М. Сивокінь.