ДУХНОВИЧ Олександр Васильович

ДУХНО́ВИЧ Олександр Васильович

• ДУХНОВИЧ Олександр Васильович

(24.IV 1803, с Тополя, тепер Гуменського округу, Сх.-Словац. обл. — 30.III 1865, Пряшів)

- укр. письменник, педагог, культур. діяч, просвітитель. Закінчив 1827 Ужгор. богословську семінарію. Працював архіваріусом і нотаріусом при канцеляріях Пряшів. та Мукачів. єпархій, з 1843 — канонік Пряшів. єпархії. Належав до "будителів". У політичному і мовному питаннях стояв на позиціях "москвофільства" (див. "Москвофіли") й частково — "народовства" (див. "Народовці"). У Пряшеві Д. заснував "Літературну спілку Пряшівську", упорядкував і видав альманахи "Поздравление русинов", 1850 — 54, 1857; створив підручники "Книжиця читальная для начинающих" (1847), "Краткий землепис для молодих русинов" (1851), "Сокращенная грамматика письменного русского языка" (1858), "Народная педагогія в пользу училищъ и учителей сельскихъ" (1857), істор. праці "Історія Пряшівської єпархії" (1846), "Істинная історія карпаторосов, или угорських русинов" (1853) та ін. Друкував у будапешт., віден., галиц., київ. пресі статті про життя, побут і фольклор закарп. українців. І. Франко називав Д. "людиною без сумніву доброї волі і не малих здібностей, хоч і заплутаного у мовні та політичні доктрини" (стаття "Стара Русь", "Літературно-науковий вістник", 1906, кн. 9, с. 384).

Літ. творчість почав у 1823 — 27-х pp. лат. і угор. мовами, 1829, з часу орієнтації Д. на Росію, написав "язичієм" перші оди на честь перемоги Росії у війні з Туреччиною. У спадщині Д. — велика кількість віршів, загадок і логогрифів, драми, оповідання, байки, афоризми, медитації, сентенції моралізаторського змісту. Осн. тематика творчості Д. — підневільне життя верховинського населення, боротьба проти шовіністичної політики австро-угор. правителів, осудження ренегатства місц. панства та дрібнобурж. інтелігенції. Обстоював ідею єднання закарп. українців з усім укр. народом і дружби з рос. та ін. слов'ян. народами. Найбільшої популярності набули патріотичні твори, написані нар. мовою ("Голос радості", "Я русин був, єсьм і буду...", "Піснь простонародна" та ін.). Окремі його вірші стали нар. піснями.

Д. — автор перших драматичних творів у л-рі Закарпаття. Його драма "ДобродЂтель превышаетъ богатство" (1850) пройнята соціальними мотивами, показувала класову нерівність на селі, зігріта співчуттям до простих трудівників. У комедії "Головний тараб.нщик" (1863) Д. висміював чванькуватість панства. Його "Басня противо стыдящихся своей народносте" є різкою критикою зрадників і ренегатів, що, пнучись у пани, цураються рідного народу. Повість "Милен и Любица" (1851), де змальовано закоханих ідеальних героїв, які, переборюючи труднощі, знаходять своє щастя, — перший твір сентименталізму в л-рі Закарпаття. Повість насичена етногр.-побутовим матеріалом. Творчістю Д. фактично починається період нової української літератури на Закарпатті. Д. встановлено пам'ятники у Пряшеві (20-і pp., скульптор В. Мендич) та с. Тополі (1965, скульптор Ф. Гібала).

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Письменники Західної України 30 — 50-х років XIX ст. К., 1965: Твори, т. 1 — 2. Братіслава — Пряшів, 1967 — 68; [Твори]. В кн.: На Верховині. Ужгород, 1984.

■ Літ.: Микитась В. Л. О. В. Духнович. Ужгород, 1959; Ричалка М. О. В. Духнович — педагог і освітній діяч. Пряшів, 1959; Літературна та педагогічна спадщина О. Духновича. Ужгород, 1965; Олександр Духнович. Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня смерті (1865 — 1965). Пряшів, 1965; Машталер О. В. Педагогічна і освітня діяльність О. В. Духновича. К., 1966; Рудловчак О. Олександр Духнович. В кн.: Духнович О. В. Твори, т. 1. Пряшів, 1968: Микитась В. Л. Галузка могутнього дерева. Ужгород, 1971: Фединишинець В. Людина доброї волі. "Жовтень", 1983, № 4.

В. Л. Микитась.