Датська література

Да́тська література

• Датська література

- л-ра дат. народу, створюється дат. мовою. Усна нар. творчість сягає перших століть н. е. Літ. пам'ятки 9 — 11 ст. — дат. рунічні написи з віршованими рядками, що свідчить про існування в Данії поезії на зразок еддичної і скальдинної. Перші твори лат. мовою датуються 12 ст. Серед них — істор. праця Саксона Граматика "Діяння данів" (кін. 12 — поч. 13 ст.), в якій відтворено дат. і норв. героїчні пісні та саги (кн. 1 — 9), історію Данії (кн. 10 — 16). 13 — 14 ст. — час розквіту нар. балади, поширення перекладної л-ри дат. мовою. Найвідомішою пам'яткою 15 ст. є "Датська римована хроніка" — перша в Данії друк. книжка (1495). 16 ст. — епоха Реформації, бурхливого розвитку літ. життя країни. З'являються твори гуманістів П. Гелгесена (послідовника ідей Еразма Роттердамського), К. Педерсена, який 1514 видав у Парижі "Діяння данів" Саксона Граматика, а 1529 переклав мовою, близькою до народної, Новий завіт і 1550 — Біблію (т. з. Біблія Крістіана III), що сприяло розвитку літ. дат. мови; Г. Таусена, автора вірш. драми "Танок смерті" (1550 — 51; йому приписують і сатир. кн. "Пісня про Брехню і Правду", 1531, опубл. 1547). У 16 — 17 ст. поширилися здебільшого в перекладі з нім. мови "народні книги" — про Лиса, Агасфера, Фауста, Уленшпігеля та ін. Як неолат. поети виступили Е. М. Летус, який у поемах "Bucolica" (1560) і "Res Danicae" (1573) оспівував природу Данії, звертався до її історії; вчений Т. Браге, автор елегійних поем "Про небо" (1573) і "До Данії" (1597). 17 ст. — доба л-ри барокко, її представляють А. К. Арребо, що стоїть біля джерел нової дат. поезії, і Я. Ворм, автор сатир. "Комедії про графів та баронів" (1670 — 71), де таврував корупцію в церкві і державі. В 2-й пол. 17 ст. поет А. Бордінг видавав перший дат. часопис "Der Danske Mercurius" ("Датський Меркурій", 1667 — 77). Худож. документом свого часу стали спогади Е. К. Ульфельд, дочки короля Крістіана IV, яка була жертвою політ. інтриг і 20 років провела у в'язниці (опубл. 1869). У праці Т. Ренберга "Ars Poetiса" (1701) викладено, на зразок "Мистецтва поетичного" Буало, поетич. теорію класицизму. У 18 ст. в Данії поширюються ідеї Просвітительства, виразником яких був Л. Гольберг, автор соціально-політ. сатир. байок, епіграм та публіцистич. і філос. творів, засновник дат. нац. театру. В комедіях "Йєппе з гори", "Бляхар-політик" (обидві — 1722), "Еразм Монтанус" (1723, пост. 1747) та ін. відтв. життя Копенгагена, дат. провінцій тощо. До сюжетів і мотивів давньосканд. л-ри звернувся И. Евальд, у пізніх його творах у центрі дії поставлено людину з народу (драма "Рибалки", 1779). У творах Є. Баггесена, П. А. Гейберга і М. К. Брууна відображено й ідеї Великої франц. революції. Провідним напрямом л-ри 19 ст. став романтизм. Найвизначніший його представник — А. Г. Еленшлегер у своїх драмах використав сюжети з нац. і давньосканд. історії та міфології ("Бальдур Добрий", 1806; "Ярл Гакон", 1807, та ін.), відобразив у них конфлікти між язичництвом і християнством, королів. владою і принципом народоправства, показав роль народу в нац. історії. У 20 — 30-х pp. 19 ст. поширився жанр комедії і водевілю, що згодом набув реалістич. характеру (п'єси й. Л. Гейберга "Квітневі дурні", 1826; "Нерозлучні", 1827; "Датчани в Парижі", 1833, та ін.). Світове визнання здобула творчість Г. К. Андерсена, який у своїх казках та історіях поєднав фантазію з реальним життям, викривав світ егоїзму і користолюбства. Філос.-реліг. напрям у дат. романтизмі очолив Н. Ф. С. Грундтвіг (істор. дослідження "Міфологія Півночі", 1808). Глибоке проникнення в суперечливе духовне буття людини притаманне творам С. Кіркегора — попередника сучас. філософії і л-ри екзистенціалізму (твори філос.-худож. жанру, щоденники і сповіді "З нотаток ще живого", 1839; "Або — або", 1843; "Стадії на шляху життя", 1845). Перехід від романтизму до реалізму помітний у новелах С. С. Блікера, Т. К. Гюллембург, Ф. Палудана-Мюллера, чий роман у віршах "Adam Homo" (1841 — 48) — гостра сатира на бурж. інтелігенцію. У 70-х pp. 19 ст. виник "Рух сучасного прориву", очолюваний критиком Г. Брандесом, який виступав за створення реалістич. л-ри. Визначними дат. реалістами 19 ст. були Є. П. Якобсен (роман "Нільс Люне", 1880, — про траг. долю інтелігента, який порвав з реліг. світоглядом, але залишився самотнім в умовах тогочасної дат. дійсності; істор. роман "Пані Марія Груббе", 1876, в якому відтв. життя різних верств дат. і норв. суспільств у 17 ст.), Г. Банг (романи "Безнадійні покоління", 1880; "Люди без батьківщини", 1906), Г. Понтоппідан (трилогія "Обітована земля", 1891 — 95; роман "Щасливчик Пер", 1898 — 1904), Г. Від, И. Скельборг і И. Ок'єр, які змалювали життя Данії 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Різні тенденції, зокрема натуралізму, символізму й неоромантизму, виявилися у романах Г. Дракмана, С. Шандорфа, К. Г'єллерупа, И. В. Єнсена і К. Бліксен, однак провідним у їхній творчості залишався реалістич. напрям. Важливим етапом розвитку дат. л-ри поч. 20 ст. була творчість М. Андерсена-Нексе, першого дат. пролет. письменника, автора епопеї про дат. робітн. рух (романи "Пелле-завойовник", 1906 — 10; "Дітте — дитя людське", 1917 — 21; "Мортен Червоний", 1945 — 48). В авангарді боротьби за соціальний прогрес виступили письменники соціалістич. орієнтації — поет О. Гельстед, прозаїки Г. Р. Кірк і Г. Шерфіг. У 20-х pp. 20 ст. рисами модернізму позначена експресіоніст. лірика О. Т. Крістенсена та ін. Серед драматургів-реалістів цього часу — К. Мунк, К. Абелль, К. Е. Соя. В 30 — 40-х pp. крит. реалізм репрезентували К. Мікаеліс, Г. Гердаль, Е. Крістенсен, М. Крістенсен, К. Беккер, Т. Дітлевсен. В роки 2-ї світової війни багато письменників брали участь у Русі Опору — М. Андерсен-Нексе, Г. Шерфіг, Г. Р. Кірк та ін. У 1944 вийшла нелег. антифашист. зб. "Горить вогонь". У боротьбі проти фашизму загинули поети М. Нільсен і Г. Мунк-Петерсен, драматург К. Мунк. Теми, пов'язані з 2-ю світовою війною, залишалися основними і в повоєнний час: романи "Чорний казан" В. Гейнесена (1949), "Гроші диявола" Г. Кірка (1952), "Замок Фрюденгольм" Г. Шерфіга (1962), а також докум. і худож. твори К. М. Брюна, К. Сеннербю, Г. Гердаля, Г. К. Браннера, Т. Скоу-Гансена і Й. В. Єнсена. Письменникам, що прийшли в л-ру в 60 — 80-х pp. (Г. Л. Єпсен, О. Сарвіг, Б. Андерсен, А. Бодельсен, К. Кампман, У. Руум, П. Себерг, В. Серенсен та ін.), притаманні пошуки нових жанрових й образних форм, філос. осмислення дійсності, підвищений інтерес до соціально-психол. тематики й гострих конфліктів сучас. суспільства. В романі "Зціпив зуби, тримайся" Й. Реель (1973) відтв. часи гітлер. окупації Данії, боротьбу сил Руху Опору. Морально-етичні проблеми, роздуми про сенс буття людини — у центрі роману "Знехтуваний" К. Ріфб'єрга (1977). Сатир. роман "Скляна стіна" А. Вестенгольца (1986) має соціальне спрямування, його ж зб. віршів "Сонце стало ближче" (1983) позначена виразним психологізмом. Про участь прогрес. молоді у політ. житті країни, боротьбу за мир і роззброєння йдеться у романі Ф. Андерсена "Ірена і світ" (1934), йому належать і книги для дітей "Мій татко і я" (1983), "Ой, мій палець" (1984) та ін.

Життям українського народу, його культурою в Данії цікавилися здавна — від часів Київ. Русі. Зокрема, в істор. праці "Діяння данів" Саксона Граматика (кін. 12 — поч. 13 ст.) йдеться про Київську й Новгородську землі; в "Сазі про Кнютлінгів" (між 1240 — 70, автор невід.) є згадки про конунга Ярицлейва (Ярослава Мудрого), Вальдимара (князя Володимира Святославича). У 16 ст. описи України зробив дат. посол у Москві А. Ульфельд; у 17 ст. про козаків та побут укр. народу писав Пасторіус; у 18 ст. нотатки про Україну лишив (Ост Юлій (подорожував по Україні 1711) — кн. "Нотатки Юсга Юлія, датського посла при Петрі Великому (1709 — 1711)", вперше опубл. в рос. перекл. (М., 1899). Дістала визнання в Данії творчість і громад. діяльність Г. Квітки-Основ'яненка, якому 1841 було присвоєно почесне звання члена Королівського т-ва антикварів Півночі (Копенгаген). У Данії вийшли твори М. Гоголя "Тарас Бульба" (1847) і "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1856). Дат. поет і перекладач Т. Ланге довгий час жив і працював у Москві та на Україні, був близько знайомий з діячами укр. і рос. культури А. Кримським, Ф. Коршем та ін. Вивчав побут і фольклор укр. народу. Укр. нар. пісні, що їх опрацював Т. Ланге, було вперше опубл. у зб. "Кілька народних пісень" (1878, Копенгаген), а згодом в ін. виданнях і покладено на музику дат. композиторами ("Ой не світи, місяченьку" та ін.). Серед них були й вірші Т. Шевченка в перекл. Т. Ланге ("Плавай, плавай, лебедонько" тощо). 1882 Т. Ланге опубл. кн. нарисів "З Росії", куди ввійшли розділи "В Україну", "Степовий сон", "З України", "Присмерк"; 1906 — збірку романтич. віршів про Україну "Гра на скрипці"; переклав "Слово о полку Ігоревім" (1888), оповідання Марка Вовчка ("Максим Тримач", "Чумак"). 1878 в дат. тижневику "Ude og Hjemme" ("На чужині і вдома") опубл. цикл статей "Малороси та їхні співці", автором якого був відомий діяч культури Ф. Крістенсен. Перші дві статті знайомили з багатою пісенною творчістю укр. народу, його л-рою від І. Котляревського до Т. Шевченка; третя і четверта — розповідь про життя і творчість Т. Шевченка. Ф. Крістенсен високо оцінив Шевченкові балади ("Лілея" та ін.), пов'язані з укр. фольклором. Першим дат. дослідником життя і творчості Т. Шевченка був Г. Брандес, який 1888 у книзі "Росія. Спостереження і роздуми. Літературні враження" подав нарис про життя великого українського поета, високо оцінив народність і соціально-викривальну спрямованість його творів. Зацікавленість творчістю Т. Шевченка відбилася у працях А. Стендера-Петерсена (розвідка "Шевченко в Скандинавії", 1938). У травні 1939 у Копенгагені з нагоди 125-річчя від дня народження Т. Шевченка влаштовано виставку видань творів поета. 1955 в Копенгагені вийшов роман "Запорука миру" В. Собка в перекл. Г. Япсена.

Перші переклади творів дат. л-ри укр. мовою з'явилися у кін. 30-х pp. 19 ст. Вірш "Навіщання з могили" А. Г. Еленшлегера в перекл. А. Метлинського увійшов до зб. "Думки і пісні та шче дешчо" (X., 1839), вірші "О гаю мій, навчи мене..." та "Меланхолія" у перекл. О. Мокровольського — до зб. "Співець" (1972). Оповідання-фрагмент "Тиха розпука" С. Кіркегора в перекладі М. Євшана опубл. у журн. "Українська хата", 1910, № 10; есе з кн. "Або — або", уривки з "Щоденників" С. Кіркегора переклали М. Ганзен-Кожевникова і М. Москаленко ("Всесвіт", 1973, № 3). Твори Г. К. Андерсена перекладали Марко Вовчок (рос. мовою), укр. мовою — М. Старицький ("Казки Андерсена з короткою його життєписсю", 1873, 1874), а також Леся Українка, П. Грабовський, І. Верхратський, В. Залозецький, Ю. Федькович, М. Загірня (М. Грінченко), А. Кримський, С. Ковалів, Олена Пчілка, О. Косач-Кривинюк, М. Рильський, В. Чайковська, О. Іваненко. Ряд віршів Г. Дракмана, Е. Ореструпа опубл. у перекл. П. Грабовського. Окремі оповідання Є. П. Якобсена переклали О. Маковей ("Пані Фенс", "Літературно-науковий вістник", 1898, кн. 1), О. Кобилянська ("Тут повинні би рожі стояти", "Українська хата", 1911, № 10 — 11), романи — О. Сенюк ("Пані Марія Груббе", "Нільс Люне", обидва — 1969). Новели і повісті Г. Банга перекладали М. Лозинський ("Мадам де Кірона", "Літературно-науковий вістник", 1905, кн. 5), М. Левицький ("Її Високість", "Літературно-науковий вістник", 1909, кн. 10 — 11), Л. Будай ("Чотири чорти", "Літературно-науковий вістник", 1911, кн. 1; "Ірена Гольм", там же, 1912, кн. 2). Оповідання "Хірург" О. Рунга переклала О. Кобилянська ("Українська хата", 1912, № 7 — 8). Твори М. Андерсена-Нексе виходили в перекл. Д. Загула, М. Ільтичної, М. Іващура, О. Сенюк, С. Бабчинаса, В. Бєлової, О. Новицького; Й. В. Єнсена — в перекл. Г. Прокопишина; Г. Бергстеда — в перекл. О. Сенюк. З повоєн. дат. письменників опубл. твори Т. Скоу-Гансена, Г. Кірка, П. Фрейхена, Г. Шерфіга, Б. Андерсена, І. Сігсгорда, О. Палессена, К. Сеннербю та ін. (перекладачі — Л. Смілянський, В. Мамонтова, М. Сидоренко, О. Суріць, В. Іваненко, А. Добровольський, С. Бабчинас, Д. Міщенко та ін.). Новели К. Бліксен, Г. К. Гейнесега, М. А. Гансена, Ф. Гердеса, А. Дама, О. Донса, Т. Дітлевсен та ін. в перекл. О. Сенюк увійшли до зб. "Сучасна датська новела" (К., 1982), вірш О. Гельстеда в перекл. Г. Кирпи — до зб. "Поклик" (К., 1984). Добірку сучас. дат. оповідання подав журн. "Всесвіт" (1960, № 10); до 300-річчя від дня народження Л. Гольберга ряд його байок в перекл. М. Тищука опубл. в журналах "Всесвіт" (1984, № 12) та "Прапор" (1984, № 12). Творчість дат. письменників досліджували І. Франко (ст. "Юрій Брандес", 1899; до неї увійшов короткий огляд дат. л-ри), М. Євшан (есе "Герман Банг, артист і чоловік. Психологічна студія", "Літературно-науковий вістник", 1911, № 12). Оцінку творчості Є. П. Якобсена дав М. Коцюбинський. Статті про творчість М. Андерсена-Нексе опубл. О. Дорошкевич, О. Гончар, В. Коротич, В. Прожогін, Є. Безродний.

■ Літ.: Брандес Г. Собрание сочинений, т. 19. Россия. Наблюдения и размышления. — Литературные впечатления. СПБ, 1913; Євніна О. М. Дожовтнева та радянська українська література за рубежами СРСР. К., 1956; Нудьга Г. А. Українська пісня в Данії. "Радянське літературознавство", 1962, № 4; Кристенсен С. М. Датская литература 1918 — 1952 годов. М., 1963; Венгеров Л. М. Датська література. В кн.: Венгеров Л. М. Зарубіжна література. 1871 — 1973. К., 1974; Григорьева Л. Г. Поэтическая драма и романтическая поэма в Дании. В кн.: Неизученные страницы европейского романтизма. М., 1975; Погребенник Ф. Два листи Отто Рунга до Ольги Кобилянської. "Всесвіт", 1979, № 9; Куприянова И. П. Датская драматургия первой половины XX века. Л., 1979; Писатели Скандинавии о литературе. М., 1982; Нудьга Г. А. Як починався Шевченко в Данії. "Всесвіт", 1985, № 3; Миронов О. Шевченко в Данії. В кн.: Збірник праць двадцять шостої наукової шевченківської конференції. К., 1985; Называть вещи своими именами. Программные выступления мастеров западno-европейской литературы XX века. М., 1986; Древнерусские города в древнескандинавской письменности. М., 1987; Нудьга Г. А. Українська пісня в світі. К., 1989; Гражданская З. Т. Литература Норвегии, Швеции, Дании. В кн.: История зарубежной литературы XX века. 1871 — 1917. М., 1989; Неустроев В. П. Датская литература. В кн.: История зарубежной литературы (1945 — 1980). М., 1989.

Є. І. Нечепорук.