Д'АННУНЦІО (D'Annunzio) Габрієле

Д'АННУ́НЦІО (D'Annunzio) Габрієле

• Д'АННУНЦІО (D'Annunzio) Габрієле

(12.III 1863, м. Пескара — 1.III 1938, м. Гардоне-Рів'єра)

- італ. письменник і політ. діяч. З 1881 навчався у Рим. ун-ті. Його світогляд позначений суперечливістю і песимізмом. 1937 очолив Королів. академію наук. Творчість Д'А. — найяскравіший вияв декадансу в італ. л-рі. В романах "Насолода" (1889), "Тріумф смерті" (1894), "Діви скель" (1895) і "Полум'я" (1900), у драмах "Мертве місто" (1898), "Джоконда" (1898), "Слава" (1899), "Сильніше за кохання" (1907) і "Корабель" (1908) аристократична концепція ніцшеанського культу надлюдини поєднується з трагедійним світовідчуттям, усвідомленням сусп. кризи. Автор зб. віршів "Алкіон" (1904), драми "Дочка Йоріо" (1904, в ній поетично відтворено нар. легенди і повір'я), кн. лірич. фрагментів "Ноктюрн" (1921), автобіогр. повісті "Сотні й сотні сторінок потаємної книги Габрієле Д'Аннунціо, що намагається вмерти" (1935) та ін. Окремі твори Д'А. друкувалися в "Літературно-науковому вістнику". Про творчість Д'А. писала Леся Українка.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 12. М., 1909 — 11.

■ Літ.: Українка Леся. Два направлення в новейшей итальянской литературе (Ада Негри и Д'Аннунцио). В кн.: Українка Леся. Зібрання творів, т. 8. К., 1977.

О. Є.-Я. Пахльовська.