ЕЗЕРА Регіна

Е́ЗЕРА Регіна

• ЕЗЕРА Регіна

(справж. прізв. — Кіндзуле)

(20.XII 1930, Рига)

- латис. рад. письменниця, нар. письменник Латв. РСР з 1981. Член КПРС з 1963. Закінчила 1955 Латв. ун-т (Рига). Автор оповідань (збірки "І дорога ще димить", 1961; "Розповіді Даугави", 1965; "Пастка", 1973; "Людині потрібна собака", 1975; "Феномен Принцеси". 1985; "Біля тихих вод: наяву і уві сні", 1987); повістей "Балада дятлового бору" (1968), "Ніч без місяця" (1971), "Літо було лише один день" (1974) і романів "Під весняним небом" (1961). "Їх було троє" (1963), "Колодязь" (1972), "Невидимий вогонь" (1976), а також "Насильство" (1982) і "Зрада" (1984) з задуманої тетралогії "Сама зі своїм вітром" тощо. Е. належать також збірки літературно-критичних і публіцистич. статей і нарисів "Жити на своїй землі" (1984), "На кухні без кулінарної книги" (1989). Для творчості Е. характерні поглиблений психологізм, почуття єдності людини і природи, відповідальності за свою епоху. Окремі твори Е. переклали А. Могила, І. Липовецька, З. Коваль. А. Шпиталь.

♦ Тв.: Укр. перекл. — На світанку. В кн.: Сузір'я, в. 2. К., 1968; Відблиск сонця. К., 1973: Колодязь. К., 1981; Рос. перекл. — Баллада дятлового бора. М., 1968; Улетают белые лебеди. Рига. 1978; Проза, т. 1 — 2. Рига, 1983; Насилие — Предательство. Рига, 1986; Грибная лихорадка. М., 1986.

Б. К. Звайгзне.