ЕЙХЕНБАУМ Борис Михайлович

ЕЙХЕНБА́УМ Борис Михайлович

• ЕЙХЕНБАУМ Борис Михайлович

[4 (16).Х 1886, смт Красний, тепер Смолен. обл. — 24.XI 1959, Ленінград]

- рос. рад. літературознавець, доктор філол. наук, професор. Закінчив 1912 Петерб. ун-т. В 1918 — 49 викладав у Ленінгр. ун-ті. В ранніх дослідженнях ("Поетика Державша", "Карамзін", обидва — 1916, та ін.) виявився технол. підхід до процесу худож. творчості, що згодом знайшло відображення в теоріях ОПОЯЗу ("Общество изучения поэтического языка"), до якого Е. ввійшов 1918. В дусі методол. принципів "формальної школи" (див. Формальний метод у літературознавстві) досліджував питання поетич. мови, ритму, композиції. Найзначніша праця Е. — "Мелодика російського ліричного вірша" (1922), де вперше в рос. теор. л-рі розглянуто питання про різні типи мовно-поетич. інтонації, що формують ліричні стилі. В серед. 30-х pp. прийшов до розуміння л-ри як ідейно-худож. єдності в її зв'язках з дійсністю та ідеологією. Е. належать фундаментальні праці "Л. Толстой" (кн. 1 — 3, 1928 — 60) і "Статті про Лермонтова" (1961), статті і книги про М. Гоголя, М. Некрасова, І. Тургенєва, М. Салтикова-Щедріна, Ф. Тютчева, Я. Полонського, О. Островського, А. Чехова, А. Ахматову, В. Маяковського, М. Горького та ін. Праці відзначаються грунтовністю, ориг. висновками, блискучим стилем викладу. Е. — один з теоретиків і практиків рад. текстології; за його ред. вийшли десятки видань рос. класики. Досліджував слов'янський поетич. епос, зокрема "Слово о полку Ігоревім", укр. нар. думи.

♦ Тв.: О прозе. О поэзии. Л., 1986; О литературе М., 1987.

■ Літ.: Серман И. Памяти Бориса Михайловича Эйхенбаума (1886 — 1959). "Русская литература", 1960, № 1.

В. П. Іванисенко.