ЕРІСТАВІ Рафаел Давидович

ЕРІСТА́ВІ Рафаел Давидович

• ЕРІСТАВІ Рафаел Давидович

[9 (21).IV 1824, с. Квемо-Чала, тепер Каспського р-ну — 19.II (4.III) 1901, м. Телаві]

- груз. письменник, етнограф і громад. діяч. Закінчив 1844 гімназію в Тифлісі. З 1846 друкував у рос. пресі огляди, статті, нариси історико-етногр. змісту. Першим у груз. л-рі виступив проти кріпацтва, нещадно висміяв князів-нероб. Нужденне життя селян зобразив у віршах "Думи Сесії", "Журба Танділи" (обидва — 1882), "Скарга Беруа" (1883). Істор. поеми "Аспіндзька битва" (1880), "Тамаріані" (1887) — про героїчне минуле груз. народу. Поезія "Батьківщина хевсура" (1881) — зразок патріотич. лірики. Був одним з фундаторів груз. дит. літератури. Писав також п'єси, оповідання. Переклав ряд творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Міцкевича, П. Ж. Беранже та ін. Окремі вірші Е. переклали П. Грабовський та В. Бичко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Поезія грузинського народу. Антологія, т. 1. К., 1961.

Р. Ш. Чилачаеа.