ЕРКАЙ Нікул

ЕРКА́Й Нікул

• ЕРКАЙ Нікул

[справж. — Іркаєв Микола Лазарович; 9 (22).V 1906, с. Курилово, тепер Ромодановського р-ну — 15.VI 1978, Саранськ]

- мордов. рад. письменник, перекладач, нар. поет Мордовії з 1960. Член КПРС з 1926. Закінчив 1930 Всесоюзний комуністич. ін-т журналістики (Москва). Учасник І Всесоюз. з'їзду рад. письменників (1934). Писав ерзя-мордов. мовою. Збірки віршів Е. "Земля оновилася" (1932), "Коріння згнило" (1933) — про колективізацію у Мордовії. Твори років Великої Вітчизн. війни присвячені героїзму рад. людей на фронті і в тилу. Минуле свого народу відтворив у віршованій повісті "Пісня про Ратора" (1936). Автор поетич. збірок "Вірші й поеми" (1952), "Весняний сад" (1959), "Життя" (1970), нарису "Квітни, краю мій, Мордовіє моя!" (1977, у співавт.). Писав і для дітей (віршовані повісті "Альошка", 1959; "Нова рідня", 1963, оповідання "Митяєві мрії", 1965). Опубл. поезію "Україна" (1942), кілька віршів присвятив Т. Шевченку. Переклав окремі твори О. Пушкіна, Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Горького, О. Корнійчука та ін. Не раз приїздив на Україну (Київ, Львівщина, Донеччина, Вінниця), підтримував дружні зв'язки з П. Тичиною та ін. українськими письменниками. Деякі поезії Е. переклали А. Іщук, С. Литвин та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Над полями шум... В кн.: Сузір'я, в. 9. К., 1975; Ми довго були молодими. В кн.: Сузір'я, в. 10. К., 1976; Вогні сузір'їв. В кн.: Сузір'я, в. 11. К., 1977; Альошка. К., 1980; Рос. перекл. — Березовая вода. М., 1974; Митяевы мечтания. Саранск, 1975; Мои березы. Саранск, 1976; Живу тобою. М., 1977; Родняки души. Саранск, 1981.

■ Літ.: Алешин А. Эволюция творчества. Поэт Никул Эркай. Саранск. 1967; Кузнецова А. Г., Пашутина О. В. Николай Лазаревич Иркаев (Никул Эркай). Саранск, 1988.

Б. В. Хоменко.