ЖИВОТКО Аркадій Петрович

ЖИВО́ТКО Аркадій Петрович

• ЖИВОТКО Аркадій Петрович

(псевд. і крипт. — Пуховський, А.; Ж-ко, А.; Пухальський, А.; 13.III 1890, с. Пухово, тепер залізн. ст. Острогозького р-ну Ворон. обл. — 1948, м. Ашаффенбург, ФРН)

- укр. письменник, літературознавець. Навч. 1913 — 17 у Петрогр. психоневрол. ін-ті. 1917 — 18 — член Центральної ради. 1923 емігрував. Жив у Празі, викладав в Укр. вищому пед. ін-ті ім. М. П. Драгоманова, 1927 — 30 керував відділом преси і бібліотекознавства Укр. нац. музею. З 1945 — у Німеччині. Писав вірші й п'єси. Друкувався в журн. "Літературно-науковий вістник", альм. "Сонцецвіт" (Львів, 1922), у колективному зб. "Поезії" (Львів, 1922). Окремими виданнями вийшли зб. віршів "Пелюстки" (1923) та поема у прозі "Бетховена XII соната" (1922). Досліджував історію укр. журналістики — статті "Рукописні часописи української молоді" (1931), "Преса на Закарпатті" (1934), "Українська преса західних земель перед світовою війною". Багата на фактичний матеріал праця "Нарис історії української преси" (1938, 2-е вид. 1946). Ст. "Сучасне українське письменство поза СРСР" (1937) містить реаліст. оцінки літ. процесу 30-х pp. на західноукр. землях. Автор публіцистич. нарисів про культурні взаємини на рос.-укр. пограниччі ("Острогожчина", 1942; "Подонь", 1943), статей на пед. теми.

Р. С. Міщук.