ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна

ЖИЛЕ́НКО Ірина Володимирівна

• ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна

(28.IV 1941, Київ)

- укр. рад. поетеса. Член КПРС з 1981. Закінчила 1964 Київ. ун-т. Працювала у пресі. Перша книжка — зб. худож. нарисів "Буковинські балади" (1964). Автор збірок "Соло на сольфі" (1965), "Автопортрет у червоному" (1971), "Вікно у сад" (1978), "Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна" (1979), "Дім під каштаном" (1982), "Ярмарок чудес" (1982), "Збулося літо" (1983), "Останній вуличний шарманщик" (1985), "Дівчинка на кулі" (1987; премія ім. В. М. Сосюри, 1987). Провідні мотиви лірики Ж. — життя сучас. міста і міської родини, змальовуване на широкому соціально-істор. тлі, пошуки щастя і духовної гармонії в праці, любові, материнстві. Характерним для творчості Ж. є пафосне утвердження людської доброти як найбільшої цінності. Опублікувала повісті для дітей "Двічі по два дорівнює кульбабці" (1983) та "Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером" (1986). Ж. охоче звертається і до жанру дитячої лірики, розкриваючи малому читачеві красу навколишнього світу, опроміненого людською сердечністю (зб. віршів "Достигають колосочки", 1964; "Вуличка мого дитинства", 1979; "Казки буфетного гнома", 1985). Твори Ж. перекладено багатьма мовами народів СРСР, зарубіж. країн.

♦ Тв.: Збулося літо... К., 1983; Рос. перекл. — Концерт для скрипки, дождя и сверчка. М., 1984.

■ Літ.: Ільницький М. На вістрі серця і пера. К., 1980; Никанорова О. "Дочекалась я щастя жить...". Штрихи до портрета Ірини Жиленко. В кн.: Никанорова О. Поезії одвічна висота. К., 1986: Гордасевич Г. Полуничне віконце. В кн.: Гордасевич Г. Силуети поетес. К., 1989; Зінець Н. Ірина Жиленко: ...Що в сан господен я возвела любов і доброту. "Україна", 1990, № 2.

В. П. Моренець.