ЖИТЕЦЬКИЙ Павло Гнатович

ЖИТЕ́ЦЬКИЙ Павло Гнатович

• ЖИТЕЦЬКИЙ Павло Гнатович

[23.XII 1836 (4.I 1837), м. Кременчук, тепер Полтав. обл. — 5 (18).III 1911, Київ]

- укр. філолог, педагог і громад. діяч, чл.-кор. Петерб. АН з 1898, член НТШ у Львові з 1903, доктор рос. словесності з 1908. Навчався 1857 — 60 у Київ. духовній академії, закінчив 1864 Київ. ун-т. У 1865 — 68 викладав рос. мову й словесність у Кам'янець-Подільській гімназії (його учнем був Г. О. Мачтет). У 1868 — 80 і 1882 — 93 працював у навч. закладах Києва, зокрема в Колегії Павла Галагана, де його учнями були А. Кримський, М. Марковський та ін. Ж. започаткував і розвинув новий напрям укр. мовознавства — історію укр. літ. мови ("Опис Пересопницького рукопису XVI ст.", 1876; "Про Пересопницький рукопис", 1878; "Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII та XVIII ст.", ч. 1, 1889; "Начерк історії літературної української мови. До Ів. Котляревського", 1914, у співавт., та ін.). Автор першої грунтовної праці з істор. фонетики укр. мови "Нарис звукової історії малоруського наріччя" (1876). Багато зробив для розвитку укр. лексикографії. Зібрані ним лексич. матеріали (понад 10 тис. карток) було використано для "Історичного словника українського язика" (в. 1 — 2, 1930 — 32). Взяв участь у підготовці до друку "Словаря української мови" за ред. Б. Грінченка (т. 1 — 4, 1907 — 09) та ін. словників, у виробленні норм укр. правопису. Ж. належить праця "Про переклади Євангелія малоруською мовою" (1905), якою він заклав основи теорії й практики укр. перекладу. Виявляв інтерес до історії рос. літ. мови, передусім до її взаємозв'язків з українською ("Старовинні погляди російських людей на російську мову", 1882; "До історії російської мови в XVIII ст.", 1903), заг. мовознавства ("Діалог Платона „Кратіл"", 1890; "Гумбольдт в історії філософського мовознавства", 1900, тощо). Серед літературознавчих досліджень Ж. ("Малоруський вертеп", 1882; "Пам'яті Георгія Кониського", 1895; "Острозька трагедія", 1903; "Про поетичний стиль і літературну форму „Слова о полку Ігоревім"", 1907, тощо) чільне місце посідає монографія "„Енеїда" І. Котляревського і найдавніший список її у зв'язку з оглядом малоруської літератури XVIII ст." (1900). У цій праці Ж. розкрив реалізм поеми, демокр. тенденції в світогляді І. Котляревського, наголосив на значенні письменника як зачинателя нової укр. л-ри й літ. мови. Ж. належить монографія "Думки про народні малоруські думи" (1893). В додатку до неї було надр. унікальний рукописний збірник дум В. Ломиковського в записах поч. 19 ст. Ж. створив і кілька підручників для всіх типів серед. навч. закладів Росії: "Теорія твору з хрестоматією" (1895), "Теорія поезії", "Нариси з історії поезії" (обидва — 1898), які користувалися популярністю і витримали 6 — 8 перевидань. У них Ж. висловив чимало ориг. думок про мистецтво слова, його ідейні й естетичні засади. Ж. належав до культурно-історичної школи. Архів Ж. зберігається в ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР.

♦ Тв.: Очерк звуковой истории малоруського наречия. К., 1876; Мысли о народних малорусских думах. К., 1893; "Энеида" Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века. К., 1900; Нарис літературної історії української мови в XVII віці. Львів, 1941; Вибрані праці. К., 1987.

■ Літ.: Франко І. П. Житецкий. "Энеида" И. П. Котляревского и древнейший список ее. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 33. К., 1982; Перетц В. М. Павло Житецький. До ювілею 45-літньої наукової діяльності. "Записки Українського наукового товариства в Київі", 1908, кн. 2; Кирилюк Є. П. Життя є змістом прекрасного. "Вітчизна", 1967, № 4; Іжакевич Г. П. П. Г. Житецький — історик української літературної мови. "Мовознавство", 1967, № 2; Білодід І. К. П. Житецький — дослідник історії української літературної мови. В кн.: Білодід І. К. Киево-Могилянська академія в історії східнослов'янських літературних мов. К., 1979; Плачинда В. П. Павло Гнатович Житецький. К., 1987.

Г. П. Іжакевич, В. П. Плачинда.