ЖУРБА Галина

ЖУРБА́ Галина

• ЖУРБА Галина

(справж. — Домбровська Галина Маврикіївна; в заміжжі — Нивинська; 29.XII 1888, х. Олександрія, побл. с. Соболівки, тепер Теплицького району Вінницької обл. — 9.IV 1979, Філадельфія, США)

- українська письменниця. Одержала домашню освіту. З 1912 жила в Києві, з 1919 працювала редактором Всевидаву. 1920 виїхала до Зх. України, деякий час жила в Рівному, Здолбунові, згодом переїхала до Варшави, звідти — до США. Друкувалася в журналах "Українська хата" (1910 — 14), "Музагет" (1919) та ін. Писала нариси, оповідання, повісті, п'єси, вірші, поеми. Автор збірок оповідань "З життя" (1909), "Похід життя" (1919), соціально-психол. повісті "Зорі світ заповідають" (1933), поеми "Нетря" (1935, не закінч.). У кращих творах проникливо показала життя і побут укр. села, любов хлібороба до землі, його самобутню культуру, волелюбні прагнення, осуджувала соціальний і нац. гніт (оповідання "В степу", "Над скибою", "Коняка", "Квітучий сад" та ін.), порушувала морально-етичні проблеми, питання сутності людського життя (оповідання "Свято", драма "Похід життя" та ін.). На творчій манері Ж., зокрема на її новелістиці, помітний вплив В. Стефаника, в окремих творах наявні пошуки, властиві представникам різн. модерніст. течій. С. Тудор у ст. "Визволення слова" називав Ж серед талановитих письменниць 20 — 30-х pp. (Тудор С. Твори, т. 2. К., 1962, с. 415). У повісті-хроніці "Революція йде" (т. 1 — 2, 1937 — 38) талановито змалювала революц. дійсність на Україні 1917 — 18. Написала мемуарні повісті "Далекий світ" (1955) і "Тодір Сокір" (1967), спогади "Від „Української хати" до „Музагету"", в яких, зокрема, відображено укр. літ. життя в Києві поч. 20 ст., есеїст. розвідку "Письменник та його супровід" (обидва — 1962) тощо. Чимало творів Ж. залишилося неопубл. — "Дім на узліссі", "Зруб" (продовження повісті "Далекий світ"), 2-а частина повісті "Тодір Сокір" та ін.

♦ Тв.: [Твори]. "Дзвін", 1990, № 1.

■ Літ.: Погребенник Ф. Тихий сум Галини Журби. "Дзвін", 1990, № 1.

Ф. П. Погребенник.