ЗАБОЛОЦЬКИЙ Микола Олексійович

ЗАБОЛО́ЦЬКИЙ Микола Олексійович

• ЗАБОЛОЦЬКИЙ Микола Олексійович

[24.IV (7.V) 1903, Казань — 14.Х 1958, Москва]

- рос. рад. поет і перекладач. Закінчив 1925 Ленінгр. пед. ін-т. Дебютував оповіданнями для дітей (увійшли до збірок "Гадюче яблуко", "Вулкан", "Гумові голови", "Червоні і сині"; усі — 1928 — 29). У першій зб. віршів "Стовпці" (1929; мала успіх, але автора згодом було звинувачено у формалізмі) помітно виявилися риси поетики З.: пластичність зображальних засобів, різкість барв і живописність образів. Від серед. 30-х pp. поезія З. збагачується новими темами й образами, поет славить людський розум і творчу працю, подвиг в ім'я науки, торкається проблем взаємин людини і природи. У творах 40-х pp. — глибокі роздуми над сенсом людського буття (вірші "В тайзі", "Творці доріг", "Місто в степу", усі — 1947). З позицій високої громадянськості З. осмислює морально-соціальні імперативи сучасності (вірш "Протистояння Марса", 1957). Драматизм складних людських стосунків, глибина почуттів і сила переживань виражені у циклі "Останнє кохання" (1956 — 57). У поемі "Рубрук у Монголії" (1958, опубл. 1960), звертаючись до істор. теми, утверджує ідею єдності людства. Написав автобіографічний твір "Історія мого ув'язнення" (опублікований 1988).

З. — визначний майстер перекладу. Його переспів "Слова о полку Ігоревім" (1938 — 46) є однією з найвдаліших поетич. інтерпретацій давньорус. пам'ятки. Перекладав твори Лесі Українки (драм. поема "Одержима", вірші з циклів "Сльози-перли", "Пісні про волю"), М. Бажана (поезії "Біля університету", "Сутінки в Гайд-парку" з циклу "Англійські враження"; "Над морем" з циклу "Міцкевич в Одесі"; "На полі Куликовім"), груз. поетів (Щ. Руставелі, Д. Гурамішвілі та ін.), нім. класичну поезію; переклав романи "Гаргантюа і Пантагрюель" Ф. Рабле та "Легенда про Уленшпігеля..." Ш. де Костера. Окремі твори З. переклали Р. Лубківський, С. Караб.й. 1938 був незаконно репресований. Реабілітований 1956.

Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1983 — 84: Вешних дней лаборатория. Стихотворения (1926 — 1937 годы). М., 1987; Столбцы и поэмы. — Стихотворения. М., 1989; Письма Н. А. Заболоцкого 1938 — 1944 годов. "Знамя", 1989, № 1; Укр. перекл. — Гумові голови. Х., 1930; Червоні і сині. Х., 1930; Про смерть замисливсь я. В кн.: Слов янська ліра. К., 1983.

Літ.: Македонов А. В. Николай Заболоцкий. Л., 1968; Любарева Е. Республика труда. М., 1975; Киевский М. И. Остранение как одно из средств художественного отражения жизни. "Вопросы русской литературы", 1972, в. 1 (19); Полякова С. В. "Комедия на Рождество Христово" Димитрия Ростовского — источник "Пастухов" Н. А. Заболоцкого. В кн.: Древнерусские литературные памятники. Труды Отдела древнерусской литературы, т. 33. Л., 1979; Турков А. М. Николай Заболоцкий. М., 1981; Воспоминания о Н. Заболоцком. М., 1984; Ростовцева И. Николай Заболоцкий. М., 1984; Фоняков И. Так начинался поэт. "Знамя", 1988, № 1.

І. Д. Бажинов.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me