ЗАВАДА (Závada) Вілем

ЗА́ВАДА (Závada) Вілем

• ЗАВАДА (Závada) Вілем

(22.V 1905, с. Грабова побл. Острави — 30.XI 1982, Прага)

- чес. поет. Закінчив 1927 Праз. ун-т. Перші збірки "Панахида" (1927) і "Сирена" (1932) мали гостросоціальне спрямування. Образ шахтарської Острави зображено у віршах зб. "Шлях пішки" (1937), сповнених віри в революц. дух народу. У зб. "Вежа на фортеці" (1940) виступив проти фашист. окупації; радістю визволення пройнята зб. "Воскресіння з мертвих" (1945). Процес духовного оновлення суспільства відбито в збірках "Місто світла" (1950) і "Польові квіти" (1955). Гол. героєм останніх збірок виступає людина праці як творець історії ("На порозі", 1970; "Спасибі, життя!", 1977, та ін.). Видав кілька книжок для дітей. Перекладав твори рос., західноєвроп. письменників. Підтримував дружні зв'язки з М. Рильським, П. Тичиною, Р. Лубківським. Брав участь у відзначенні 100-річчя від дня народження Лесі Українки (1971). Окремі вірші З. переклали Г. Кочур, Т. Коломієць, С. Сакидон, Р. Лубківський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Чеська поезія. Антологія. К., 1984; [Вірші]. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983; Рос. перекл. — Одна жизнь. М., 1967; Стихи. М., 1978.

■ Літ.: Лубківський Р. Насущний хліб простої", [Вілем Завада]. В кн.: Сучасні чеські письменники. К., 1985.

В. І. Шевчук.